Справа № 2-1930
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 серпня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарях - Мягковому О.В.,
Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
3-тя особа: Головне управління юстиції у м.Києві
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права
власності на квартиру в порядку спадкування за законом
та за зустрічним позовом
ОСОБА_4,
до ОСОБА_2,
ОСОБА_3
про визнання добросовісним набувачем квартири, -
В с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.10.2009р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та договір купівлі-продажу цієї ж квартири, укладений 17.12.2009р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішенням Святошниського районного суду м.Києва від 29.01.2010р., яке набрало законної сили 02.02.2010р., задоволено її заяву та встановлено факт проживання її і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім*єю з 1995р. по ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв*язку з чим вона є спадкоємцем четвертої черги його майна, у зв*язку з чим в шестимісячний строк відкриття спадщини звернулась до 12 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно – квартиру АДРЕСА_1, оскільки ця квартира була відчужена 20.10.2009р. ОСОБА_3, а 17.12.2009р. ОСОБА_4 Враховуючи, що перший правочин відчуження спірної квартири ОСОБА_3 відбувся 20.10.2009р., тобто вже після смерті її власника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, просила визнати вказані договори купівлі-продажу спірної квартири недійсними і визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом на підставі ст.ст. 25, 30, 203, 215, 216, 236, 1264 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення майнових і спадкових прав позивачки.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не було відомо про відчуження спірної квартири після смерті її власника, він, як і ОСОБА_4, є добросовісним набувачем, у зв*язку з чим вважала, що договори відчуження спірної квартири не можуть бути визнані недійсними.
Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, законність придбання нею спірної квартири та звернулась до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із зустрічним позовом про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона придбала її у встановленому законом порядку.
Третя особа – Головне управління юстиції у м.Києві явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, заперечень проти позову суду не надала, про поважність причин неявки суд не повідомила.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи на підставі матеріалів, що є в справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні основного позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до частини 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В ст.4 ЦПК України вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені в частині 2 ст.16 ЦК України і вони повинні відповідати характеру спірних правовідносин.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6 – копія свідоцтва про смерть).
20.10.2009р. був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 23-24 – копія договору), а 17.12.2009р. ОСОБА_3 продав цю квартиру ОСОБА_4 (а.с. 22 – копія нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу).
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 29.01.2010р., яке набрало законної сили 02.02.2010р., заяву ОСОБА_2 задоволено і встановлено факт проживання її і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім*єю з 1995р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-8 – копія рішення суду).
Як спадкоємиця четвертої черги на підставі ст.1264 ЦК України ОСОБА_2 в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини звернулась до 12 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 50 – лист нотаріальної контори), але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкове майно було відчужено.
Позивачка в обгрунтування позовних вимог вказувала на те, що згідно частини 4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а тому вважала, що договір відчуження спірної квартири, укладений 20.10.2009р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, тобто після смерті продавця, протирічить вимогам ст.203 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину і ст.215 ЦК України щодо недійсності правочину, а тому разом з наступним договором відчуження спірної квартири, укладеним 17.12.2009р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вважала ці договори такими, що підлягають визнанню недійсними у відповідності до ст.236 ЦК України з дня їх вчинення із застосуванням правових наслідків, визначених ст.216 ЦК України.
Оскільки вона, позивачка, є особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім*єю не менш як п*ять років до часу відкриття спадщини, вона є спадкоємцем майна ОСОБА_5 на підставі ст.1264 ЦК УКраїни, а тому просила визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.
Але, з таким висновком позивачки, суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, частиною 2 ст.216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, використаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За змістом ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
Права особи, яка вважає, що вона повинна бути власником спірного майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними правочинів, стороною в яких така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого частиною 2 ст.216 ЦК України, незалежно від того, чи відповідають спірні правочини закону в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки результатом задоволення такого позову є застосування наслідків недійсності правочину, які стосуються сторін правочинів й не поширюються на права позивачки, яка вважає, що саме вона повинна бути власником спірного майна, не будучи стороною оспорюваних нею правочинів.
Захист прав позивачки можливий шляхом пред*явлення позову, якщо є правові підстави, встановлені ст.388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача).
ОСОБА_2 не є стороною договорів купівлі-продажу спірної квартири від 20.10.2009р. і від 17.12.2009р., а ОСОБА_4 натомість є добросовісним її набувачем, оскільки придбала спірну квартиру у відповідності до діючого законодавства, не знала і не могла знати, що квартира була вперше відчужена особою, яка не мала на це право, у зв*язку з чим витребуванням від неї майна можливо лише власником і у випадках, передбачених частиною 1 ст.388 ЦК України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні та аналізуючи вказані вище правові норми, суд вважає, що правові підстави для задоволення основного позову у вказаний в ньому спосіб відсутні, оскільки позивачка не є належним позивачем у заявлених нею позовних вимогах в обраний нею спосіб правового захисту: про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, стороною в яких вона не була і оскільки задоволення такого позову тягне за собою правові наслідки для сторін оспорюваних нею договорів, а зустрічний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 придбала спірну квартиру у відповідності до діючого законодавства, не знала і не могла знати про відчуження квартири особою, яка не мала на це право, після смерті її власника.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 25, 203, 215, 216, 330, 388, 1264 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
В задоволенні основного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
ОСОБА_4, ідентифікаційний № НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_1, визнати добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Справа № 2-1930
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 серпня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
3-тя особа: Головне управління юстиції у м.Києві
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права
власності на квартиру в порядку спадкування за законом
та за зустрічним позовом
ОСОБА_4,
до ОСОБА_2,
ОСОБА_3
про визнання добросовісним набувачем квартири, -
Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
В задоволенні основного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
ОСОБА_4, ідентифікаційний № НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_1, визнати добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: