АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5570/2010 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.

 Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 серпня 2010 р.                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.

суддів:                 Кочеткової І.В.

                             Стрелець Л.Г.

при секретарі      Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного   суду Запорізької області  від 04 червня 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_3 до начальника залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» Завішаної Тетяни Олександрівни, ДП «Придніпровська залізниця» про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював.

Зазначав, що 13.08.2008 року в якості пасажира їхав із Харкова до Запоріжжя поїздом №241 „Харків – Євпаторія”. Провідники вагону №18 безпідставно стягнули з нього 10 грн. за постільну білизну, вартість за користування якої була включена в вартість проїзного квитка.

По прибутті до станції призначення провідники в грубій, образливій формі вимагали здати постільну білизну, відмовились повернути проїзний білет, не викликали начальника поїзду, відчинили двері вагону і опустили сходи тільки після того, як поїзд рушив. Він змушений був стрибати з поїзда на ходу і під час приземлення на перон травмував ногу.

Крім того, 04.01.2010 року о 14 годині,  прямуючи на посадку до платформи поїздів станції «Запоріжжя-1» в підземному тунелі-переході посковзнувся і впав на пандусі для інвалідів, який споруджений з порушенням будівельних норм і правил. Внаслідок падіння отримав тілесні ушкодження, розбив свій мобільний телефон і годинник, зіпсував куртку.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції ОСОБА_3 посилається на порушення  норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_3 у позові про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями провідників поїзду  №241 „Харків – Євпаторія”, суд першої інстанції виходив з того, що ДП „Придніпровська залізниця” являється неналежним відповідачем, оскільки вказаний поїзд обслуговує ДП „Південна залізниця”.

Щодо вимог про відшкодування шкоди, завданої позивачеві у січні 2010 року внаслідок падіння в підземному переході, суд першої інстанції виходив з того, що нещасний випадок  стався з позивачем не з вини Придніпровської залізниці, а внаслідок необережності потерпілого.

Висновок суду ґрунтується на зібраних у справі доказах і не суперечить вимогам ст.ст. 1166,1167 ЦК України, за змістом яких підставою для покладання на особу обов’язку по відшкодуванню завданої шкоди являється, в тому числі, неправомірність дій і вина такої особи.

Зокрема, судом встановлено, що позивач звертався 04.01.2010 року в медичний пункт станції Запоріжжя-1 з приводу забиття м’яких тканин тім’яної частини голови і гематоми, про що в журналі прийому хворих зроблений відповідний запис за №84,  повідомлено в лінійний відділок міліції, чергового по вокзалу і начальника вокзалу (а.с.83).

Обстеженням тунелю вокзалу Запоріжжя-1, проведеним о 14-45 04.01.2010 року  комісією у складі начальника вокзалу, чергового помічника начальника  і працівника міліції, встановлено, що тунель для проходу пасажирів на 5-6 колію знаходиться в задовільному стані, освітлення тунелю забезпечено, підлога суха. Сходини обладнані металевими поручнями і з’їздом для багажу і ручних валізок пасажирів (а.с.78).

Із відповіді головного архітектора міста від 12.04.2010 року №1690 вбачається, що існуючі з’їзди для ручних візків та багажу, які улаштовані на сходах підземного тунелю для проходу пасажирів на платформи 3, 5 та 6 колії залізничного вокзалу Запоріжжя-1 Придніпровської залізниці не є пандусами для пересування маломобільних груп населення (інвалідів). Сходи підземного тунелю запроектовані та збудовані у відповідності до діючих нормативів проектування громадських об’єктів (а.с.76).

Постановою оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Запоріжжя від 05.01.2010 року в порушенні кримінальної справи за фактом отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень  відмовлено (а.с.21).

Із заперечень відповідача на позов вбачається, що на вокзалі створена група з надання допомоги особам з обмеженими фізичними можливостями, затверджений порядок організації роботи такої групи, забезпечено інформаційне повідомлення пасажирів щодо діяльності такої групи, тощо. На вокзалі маються піктограми для пересування інвалідів, на спусках в підземний перехід розміщена інформація про правила користування з’їздами для багажу із застереженням про заборону використання їх в якості пандусу для інвалідів  (а.с.108).

Доводи відповідача об’єктивно підтверджуються відповідними письмовими доказами (а.с. 74-75, 79,86, 87, 91).

За таких обставин суд першої інстанції, відмовляючи у позові про відшкодування шкоди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що нещасний випадок стався з позивачем через його необережність і неуважність – використання з’їздів для ручних візків та багажу в якості пандусу, а не внаслідок порушення відповідачем правил обладнання спуску до підземного тунелю.  

Доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального  права безпідставні.

Допущені судом порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення спору, а тому відповідно до  ч.2 ст.308, ч.3 ст.309 ЦПК України не являються підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 червня 2010 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :