Справа № 22ц-2484/2010 Головуючий у 1інст. – Бечко Є.М.
Доповідач –Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі:
Рачовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова та ОСОБА_6 на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
21 січня 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова у здійсненні їй перерахунку пенсії як інваліду 1 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та невиплаті пенсії у підвищеному розмірі з травня 2005 року; просила зобов”язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно з положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат за період з травня 2005 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління ПФУ в Деснянському районі м.Чернігова щодо відмови у перерахуванні ОСОБА_6 пенсії за період з 21 січня 2010 року по 15 квітня 2010року у розмірах згідно ст.ст. 50,54 закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6, починаючи з 21 січня 2010 року по 15 квітня 2010 року, у розмірах відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова просить скасувати постанову суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, судом не враховано, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а позивачеві пенсія була призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому, на думку апелянта, до спірних правовідносин застосовано норми Закону, який не поширюється на ці правовідносини, що свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення.
Також в ухвалі Конституційного суду України від 19 травня 2009 року дано тлумачення терміну "мінімальна пенсія за віком", використаному в частині першій ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, вказаний у цій статті не може поширюватися на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, проте суд не врахував правову позицію Конституційного Суду України.
Не взято до уваги судом, що ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” надано право встановлювати розміри пенсій, доплат саме Кабінету Міністрів України, тому апелянт при обчисленні розміру пенсій позивачу обгрунтовано керувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Судом не проведено належну правову оцінку доказів та не з"ясовано всі дійсні обставини справи, не прийнято до уваги, що фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється лише за рахунок державного бюджету.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, неповно з”ясував дійсні обставини справи. Суд першої інстанції не зобов”язав відповідача зробити перерахунок її пенсії на майбутній час та не виклав підстав та мотивів відмови у задоволенні цієї частини вимог.
Крім того, суд прийшов до висновку про застосування строку позовної давності, проте причини поважності пропуску строку не з”ясовував і частково задовольнив позов не в межах річного строку, а лише з 21 січня 2010року.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду частковій зміні, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 1 групи від захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС(а.с.5,7).
Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 даного Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 1 групи, щодо яких установлено зв"язок із чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим десяти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам 1групи - у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити перерахунок та виплату пенсій згідно Закону, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту.
Доводи апелянта-відповідача щодо непоширення на спірні правовідносини положень ст.28 Закону України” Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є обґрунтованими, оскільки зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі №2-25/2009 не може бути підставою для скасування судового рішення, враховуючи, що конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось.
Доводи апелянта про те, що при обчисленні пенсії позивачу він обгрунтовано керувався постановами КМ України, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами перерахунок та виплата пенсій позивачу мають здійснюватися відповідно до положень Закону, а не підзаконних актів, норми яких, крім того, мають відповідати правовим нормам закону, а не суперечити їм чи змінювати їх.
Доводи апелянта щодо відсутності фінансування за даним позовом не впливають на законність оскаржуваного рішення суду, оскільки питання фінансування таких видатків не є предметом даного спору.
Тому вищезазначені доводи апеляційної скарги управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м.Чернігова не можуть бути правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення .
Проте апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з правилами ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно матеріалів справи управління Пенсійного Фонду в Деснянському районі м.Чернігова наполягало на застосуванні річного строку та відмові у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. (а.с.26 зв.).
Суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати строк позовної давності в один рік, проте прийшов до висновку про зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 за період з 21 січня 2010 року по 15 квітня 2010 року всупереч зобов”язання відповідача здійснити такий перерахунок в межах річного строку за період з 21 січня 2009 року по 15 квітня 2010 рок.у
Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 у розмірах відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 21 січня 2009 року по 15 квітня 2010 року , визнавши неправомірними дії відповідача за зазначений період, та здійснити відповідні виплати за відрахуванням уже виплачених сум.
Доводи апелянта щодо зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на майбутній час не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право на час звернення особи до суду за захистом свого права, а не право сторони в майбутньому часі.
Крім того, ст.5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тому не може бути задоволена вимога позивача про захист її права на пенсійне забезпечення в майбутньому.
Враховуючи зазначене, частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова, оскільки оскаржувана постанова суду підлягає не скасуванню, а зміні в частині визначення строку, з якого задовольняються позовні вимоги ОСОБА_6
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 309ч.1п.4, 313-314, 316, 319 ЦПК України,ст.99 ч.2 КАС України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі міста Чернігова та ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2010 року - змінити, зобов"язати управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м.Чернігова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 у розмірах відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 21 січня 2009 року по 15 квітня 2010 року, визнавши дії неправомірними за зазначений період, та здійснити відповідні виплати за відрахуванням уже виплачених сум.
В іншій частині постанову суду залишити без змін..
Рішення апеляційного суду є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: