Справа № 2-2801

    2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем                       України

02 серпня 2010р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                                                    Чалої А.П.,

при секретарі -                                                     Ковтун Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1

до         ОСОБА_2

про         визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна

та за зустрічним позовом

    ОСОБА_2

до         ОСОБА_1

про         визнання права власності на майно, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати їх з відповідачем спільною сумісною власністю житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 327,2 кв.м. та будівлю під літерою «А», загальною площею 500,68 кв.м. у майновому комплексі, що знаходиться по АДРЕСА_3 поділити вказане майно, визнавши за нею право власності на вказаний вище житловий будинок, а за відповідачем – на будівлю, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проживала з відповідачем однією сім*єю без реєстрації шлюбу з вересня 2007р. по жовтень 2008р., підтримували шлюбні стосунки, вели спільне господарство, за спільні кошти придбавали різні речі побутового характеру, а також нерухоме майно, в тому числі і вказане вище спірне нерухоме майно. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку поділити придбане ними спільне майно, просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 60, 65, 68, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України.

В судове засідання позивачка не з*явилась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує і просить розглядати справу у її відсутності (а.с. 26).

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивачки на підставі наявних у справі доказів в порядку пункту 3) частини 1 ст.169 ЦПК України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, не відповідність дійсним обставинам справи, зазначив про те, що дійсно в період часу з вересня 2007р. по жовтень 2008р. він проживав з позивачкою однією сім*єю без реєстрації шлюбу, але будівля під літерою «А», загальною площею 500,68 кв.м. у майновому комплексі, що знаходиться по АДРЕСА_3 не може бути об*єктом їх спільної сумісної власності, оскільки дана будівля перебувала лише в його орендному користуванні на підставі договору оренди від 15.01.2008р. і починаючи з 16.07.2008р. дія цього договору припинена, а житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 327,2 кв.м. він придбав за особисті кошти згідно договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 22.05.2009р., тобто після припинення спільного проживання з позивачкою, а також придбав згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.05.2009р. відповідну земельну ділянку, у зв*язку з чим вважав даний будинок його особистою власністю, яке оспорюється позивачкою, а тому просив задовольнити зустрічний позов на підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 331, 386, 392 ЦК України, ст.57 СК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні основного позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до частини 1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки посилання позивачки в позові про те, що з вересня 2007р. по жовтень 2008р. сторони проживали однією сім*єю без реєстрації шлюбу, представник відповідача не заперечував, а тому цю обставину справи суд вважає встановленою на підставі частини 1 ст.61 ЦПК України.

Згідно частини 1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім*єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

 У відповідності до пункту 1) частини 1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Як вбачається з договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 22.05.2009р., ОСОБА_2 придбав незавершений будівництвом житловий будинок, побудований на 75%, розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 15 – копія договору купівлі-продажу), площа якого складає 327,2 км.м., що стверджується технічним паспортом, експлікацією, планом будинку і характеристиками будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 17-20 - копії).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.05.2009р., ОСОБА_2 придбав також відповідну земельну ділянку площею 0,1500 га (а.с. 16 – копія договору).

Таким чином, відповідач став власником спірного будинку після припинення фактичних шлюбних стосунків з позивачкою, у зв*язку з чим даний будинок не є об*єктом їх спільної сумісної власності, у зв*язку з чим основні позовні вимоги щодо його поділу задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що позивачкою суду не надано належних і достовірних доказів про придбання в період спільного проживання з відповідачем останнім будівлі під літерою «А», загальною площею 500,68 кв.м. у майновому комплексі, що знаходиться по АДРЕСА_3 а представник відповідача пояснив про те, зазначена будівля не набувалась ним у власність, а лише отримувалась в оренду в період з 15.01.2008р. по 16.07.2008р., у зв*язку з чим основні позовні вимоги і щодо поділу вказаного нерухомого майна задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічного позову, суд приходить до наступного.

У відповідності до частини 1 ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди…

А відповідно до частини 2 цієї ж норми права, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може  пред*явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Оскільки ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 придбав незавершений будівництвом житловий будинок за цією адресою, а право особистої приватної власності ОСОБА_2 на цей будинок оспорюється ОСОБА_1, суд вважає зустрічний позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі ст.392 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 57, 74 СК України, ст.ст. 375, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 28.03.1998р. Московським РУ ГУМВС України в м.Києві), що мешкає в АДРЕСА_1, право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, загальною площею 327,2 кв.м.

В задоволенні основного позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: