Справа № 2-857                                                                                                                                    

                                                         2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем                        України

28 липня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді -                                                                                                          Чалої А.П.,

при секретарях -                                                                     Мягковому О.В.,

                                                   Ковтун Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

    ОСОБА_2

до     ТОВ «Будівельне підприємство №7»

про     стягнення суми заборгованості за договором про надання консультаційної послуги

та за зустрічним позовом

    ТОВ «Будівельне підприємство №7»

до     ОСОБА_2

про     визнання договору недійсним, -

В с т а н о в и в :

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «БП №7» та з врахування збільшених під час розгляду справи позовних вимог просив стягнути з відповідача 1 172 646 грн. суми заборгованості за договором про надання консультаційної послуги, інфляційні витрати за прострочення платежу в сумі 820 852,20 грн. та 3% річних в сумі 114 790,80 грн., а всього заборгованості: 2 108 289 грн., посилаючись на те, що 03.11.2006р. між ним та ТОВ «БП №7» був укладений договір про надання консультаційної послуги, згідно якого він надав відповідачу послуги щодо підготовки по укладенню відповідачем угод по придбанню часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен» і його винагорода складала 12,22 % від загальної суми укладених замовником угод по придбанню часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен», про виконання якого надав суду акт від 03.11.2006р., про надання консультаційної послуги до договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р., згідно якого його винагорода як виконавця консультаційної послуги складає 1 172 646 грн. Оскільки відповідач своєчасно не розрахувався з ним, просив стягнути зазначену вище суму з врахуванням індексу інфляції і 3% річних та задовольнити позов на підставі ст.ст. 509, 510, 526, 530, 610, 623, 625, 901, 903 ЦК України.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення відповідачем умов договору.

    Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність та на не виконання стовідсотково позивачем договору про надання консультаційної послуги, про що вказано в акті та у позовній заяві, зазначила, що це не відповідає дійсним обставинам справи, а також звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р. недійсним на підставі ст.ст. 16, 234, 261 ЦК України, вважаючи цей правочин фіктивним і вважала, що ТОВ «БП №7» дізналося про порушення його прав після подання ОСОБА_2 позову до суду і ознайомленням з матеріалами справи 27.01.2010р., а тому відповідачем не пропущено строк позовної давності.

    Заслухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні основного і зустрічного позову відмовити, виходячи з наступного.

    Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Судом встановлено, що 03.11.2006р. між ТОВ «БП №7» і ОСОБА_2 укладено договір про надання консультаційної послуги, згідно якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов*язання надати за винагороду замовнику послугу щодо підготовки по укладенню замовником угод по придбанню часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен». Термін надання консультаційної послуги вказано 31.12.2006р. Винагорода виконавця за надання консультаційної послуги за цим договором складає 12,22 % від загальної суми укладених замовником угод по придбанню часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен» (а.с. 10-11 – копія договору).

      З пункту 1 акту від 03.11.2006р. про надання консультативної послуги до договору про надання консультативної послуги від 03.11.2006р. вбачається, що відповідно до умов договору про надання консультаційної послуги від 13.10.2006р. (надалі договір) виконавець надав замовнику послугу щодо підготовки по укладенню замовником угод по придбанню 100% часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен» на загальну суму – 9 595 000 грн., замовник не має претензій щодо якості наданої замовником відповідно до умов договору консультаційної послуги (пункт 2 акту) і винагорода виконавця за надання консультаційної послуги за договором складає 1 172 646 грн. (пункт 3 акту), яка підлягає сплаті до 25.12.2006р. (пункт 4 акту) (а.с. 12 – копія акту).

    Згідно ст.905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно правовими актами.

    В даному випадку, в договорі про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р., укладеного між сторонами, строк його виконання визначений датою 31.12.2006р., а акт про виконання договору про дання консультаційної послуги від 03.11.2006р., складений того ж дня: 03.11.2006р. При цьому, позивач пояснював, що період переговорів щодо придбання ТОВ «БП №7» 100% часток в статутному капіталі ТОВ «Бастен» тривав певний період часу до підписання договору від 03.11.2006р.

    Крім цього, зазначення в акті про надання консультаційної допомоги від 03.11.2006р. про те, що даний акт складено на виконання договору від 13.10.2006р., а не від 03.11.2006р., позивач пояснив тим, що така невідповідність є лише помилкою і фактично акт про виконання консультаційної послуги складено на виконання договору від 03.11.2006р.

    Але, крім особистих пояснень позивача, суду не надано належних доказів про виконання ним саме договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р., а не іншого договору від 13.10.2006р. і питання щодо виправлення даної невідповідності в акті за період часу з 03.11.2006р. сторонами не вирішувалось.

    Згідно частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Приймаючи до уваги, що доказування позивача щодо виконання ним договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р. ґрунтується на акті від 03.11.2006р., в якому вказано про виконання позивачем іншого договору від 13.10.2006р. і такі письмові докази в справі особистими поясненнями позивача спростовані бути не можуть.

    Оцінюючи зібрані по справі докази щодо основного позову в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження належним доказами.

    Посилання позивача на виконання ним умов договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р. і доведення ним цієї обставини за допомогою показань свідка ОСОБА_3, юридичного значення в даному спірному випадку не мають, оскільки при відсутності письмового документу про виконання договору, суд не може визнати належним доказом виконання договору показання свідка.

    Щодо зустрічного позову, суд приходить до наступного.

    Так, відповідач вказує про те, що договір про дання консультаційної послуги від 03.11.2006р., укладений між сторонами, слід визнати недійсним, оскільки цей договір є фіктивним і підставою зустрічних позовних вказує ст.234 ЦК України.

    Згідно вказаної вище норми права, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюватися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

    При цьому, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, представник відповідача посилався на те, що позивачем договір про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р. не виконано в повному обсязі.

    Тобто, фактично представник відповідача визнає укладення і мету укладення договору від 03.11.2006р. про надання консультативної послуги, але зазначає про його неналежне виконання позивачам як виконавцем.

    Спосіб цивільно-правового захисту сторони в договорі у разі не виконання або неналежного виконання цього договору іншою стороною передбачений ст.ст. 907, 651 ЦК України, які визначають право звернення до суду сторони в договорі з позовом про визнання договору недійсним у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

    Тобто, у разі не виконання або не належного ОСОБА_2 договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р., ТОВ «БП №7» має право звернутися до суду з позовом про розірвання даного договору, а не з позовом про визнання даного договору недійсним, як вчинив відповідач у даному спірному випадку.

    Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні щодо зустрічних позовних вимог, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання оспорюваного відповідачем договору на підставі ст.234 ЦК України недійсним в результат його фіктивності, в судовому засіданні не встановлені, у зв*язку з чим зустрічний позов також не підлягає задоволенню по суті.

     Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що строк позовної давності щодо оспорювання договору про надання консультаційної послуги від 03.11.2006р. почав свій перебіг лише 27.01.2010р., коли представник відповідача познайомилась в суді з матеріалами даної цивільної справи, оскільки на спірному договорі є печатка відповідача як юридичної особи і підпис керівника, що свідчить про освідомленість останнього про укладення цього договору.

    Керуючись ст.ст. 15, 16, 234, 651, 901, 905, 907 ЦК України, ст.ст.  10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельне підприємство №7» про стягнення суми заборгованості за договором про надання консультаційної послуги – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будівельне підприємство №7» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

            Справа № 2-857                                                                                                                                    

                                                         2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем                        України

28 липня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді -                                                                                               Чалої А.П.,

при секретарі -                                                                              Мягковому О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

    ОСОБА_2

до     ТОВ «Будівельне підприємство №7»

про     стягнення суми заборгованості за договором про надання консультаційної послуги

та за зустрічним позовом

    ТОВ «Будівельне підприємство №7»

до     ОСОБА_2

про     визнання договору недійсним, -

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельне підприємство №7» про стягнення суми заборгованості за договором про надання консультаційної послуги – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будівельне підприємство №7» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: