А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Сороки Л.А.,Луценка В.В.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
За участю представника : ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії Центрального регіонального управління ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 16 червня 2010 року, ухвалене по даній справі, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Центрального регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 було укладеного кредитний договір. За цим договором ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 10436 дол. США строком до 17 липня 2013 року зі сплатою відсотків за користування коштами.
В якості забезпечення повернення кредитних коштів між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави автомобіля, придбаного за кредитні кошти.
З цією ж метою між банком та ОСОБА_5 18 липня 2008 року укладено договір поруки, за умовами якого, поручитель брав на себе зобов’язання перед кредитором відповідати у повному обсязі.
ОСОБА_4 станом на 26 лютого 2010 року заборгував перед банком 57677 грн.89 коп. основного боргу, 5062 грн. 71 коп. заборгованість по процентам та 19368 грн.60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту.
В зв’язку з цим, банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості як з самого боржника, так і з поручителя ОСОБА_5
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково і стягнуто на користь банку 73609 грн. заборгованості за кредитним договором. В частині стягнення пені позов задоволено частково.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_4 і оскаржив його в апеляційному порядку, поставивши питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 213 ЦПК України, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, допустив порушення цих вимог, оскільки в ході розгляду справи не були з’ясовані обставини справи, які б давали можливість зробити вичерпні правильні висновки.
Відповідач на підтвердження цих доводів посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою ряд обставин, що впливають на правильність вирішення справи і зокрема це стосується тієї обставини, що з предметом застави, яким в даному випадку є автомобіль і який застраховано, стався 19 липня 2008 року страховий випадок . А тому в банку, відповідно до ч. 1 ст. 581 ЦК України, виникло право вимоги до страховика, яким банк не скористався, а також банк не скористався правом звернення стягнення і на саме заставне майно в порядку ст. 589 ЦК України.
Банк мав можливість задовольнити свої вимоги до відповідача за рахунок страхових виплат та за рахунок заставного майна, чого зроблено не було.
Окрім цього ОСОБА_4 вважає, що визнання ним в суді першої інстанції позовних вимог банку суд першої інстанції не міг приймати до уваги, оскільки це порушує його права, а також інтереси його співвідповідача і не відповідає вимогам ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_4, його представника, представника банку, перевіривши обґрунтованість апеляційної скарги, а також законність оскаржуваного рішення, прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, які не впливають на вирішення даної справи і знаходяться поза межами кредитних правовідносин.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги банку виходив із того, що між позивачем та ОСОБА_4 мають місце правовідносини, що склались на підставі кредитного договору №47-32/08-А від 18 липня 2008 року, умови якого ОСОБА_4 в частині погашення кредитних зобов’язань не виконувались.
На момент подачі позову до суду заборгованість ОСОБА_4 перед банком по основному боргу склала 57677 грн. 89 коп., 5062 грн.71 коп. – заборгованості по відсотках та 19368 грн.60 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, вправі вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати відсотків.
Доводи ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не міг приймати до уваги визнання ним позовних вимог, оскільки це суперечить ч. 4 ст. 174 ЦПК України, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень цієї норми.
Окрім того, як вбачається із пояснень самого відповідача, він визнав фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не позов. Тому, виходячи із положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, визнані ним обставини не підлягали доказуванню і прийняті судом першої інстанції як такі, що є доведеними.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що банк мав би покрити боргові зобов’язання ОСОБА_4 за рахунок страхових сум є безпідставними. Оскільки договір добровільного страхування транспортного засобу, який є предметом застави, був укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ страховою компанією «Каштан» 18 липня 2008 року.
За цим договором страхова компанія «Каштан» ніяких зобов’язань перед банком не несе. Питання покриття заборгованості по кредиту за рахунок страхових сум має вирішуватись лише сторонами цього договору.
Відповідно до п.11.13. договору добровільного страхування транспорту, укладеного між ОСОБА_4 та страховою компанією «Каштан» в разі відмови у виплаті страхової суми страхувальник може подати скаргу до суду.
Позовні вимоги банку, в частині стягнення пені за невиплату прострочених сум боржником, задоволені судом частково, що відповідає положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає можливість зменшення пені за рішенням суду.
По суті рішення суду в цій частині відповідає вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України про те, що для стягнення пені встановлена річна позовна давність. Оскільки позивачем вимога про стягнення пені заявлена з 11 вересня 2008 року, в той час коли позов до суду подано 17 березня 2010 року. Отже, позивач зажадав стягнення пені поза межами строків позовної давності.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлено відповідно до встановлених по справі обставин.
А тому, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 16 червня 2010 року, ухвалене по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії Центрального регіонального управління ПАТ «Банк Фінанси і Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: