Справа № 22ц – 4028/10 Головуючий в 1 інстанції - Овчаренко Н.Г.
Категорія - 57 Доповідач - Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Демченко Е.Л.
при секретарі - Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі УПФУ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначеною постановою від 01.03.2010 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Суд визнав неправомірними дії УПФ щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 р.
Суд зобов’язав УПФ здійснити перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є особою, на яку поширюється дія абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У і має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Зокрема, ст.1 цього Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачки за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Водночас, щодо такого права позивачки на період 2006 року, то підвищення пенсії дітям війни могло бути впроваджене за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порідку визначеному Кабміном України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року.
Однак, такі умови не настали, а тому суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, тому постанова у цій частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволення вимог про перерахунок пенсії за 2006 р.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, - було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону №489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни (в тому числі і позивачу) виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У, а не на підставі підзаконного акту - постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Задовольняючи позовні вимоги про перерахунок пенсії у 2007-2008 р.р., суд першої інстанції, виходячи з дійсних обставин справи та у відповідності зі ст.ст. 99,102 КАС України.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення Конституційного Суду України не може бути реалізоване через відсутність додаткового фінансування, оскільки зазначені обставини не є перешкодою для відновлення порушених прав позивачки на підставі чинного законодавства.
Не може бути прийнято до уваги посилання на те, що дані правовідносини врегульовані постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", оскільки порядок нарахування підвищення до пенсії "дітям війни" встановлено ст.6 спеціального Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання відповідача на те, що визначення терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" надано лише у ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначаються тільки за цим Законом, також не може бути прийняте до уваги, оскільки Закон України "Про соціальний захист дітей війни" є чинним, отже, визначені в цьому законі терміни не можуть бути предметом обговорення, а підлягають виконанню.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Таким чином, постанова суду в частині задоволення вимог за певні періоди 2007-2008 р.р. відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 20010 року скасувати в частині зобов’язання про перерахунок пенсії за 2006 рік і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у цій частині.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточним, оскарженню на підлягає.
СУДДІ