Справа № 22ц-3410/2010 Головуючий у 1 інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі:
РАЧОВІЙ І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про визнання дій противними та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова по нарахуванню і виплаті ОСОБА_5 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю без дотримання положень ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю ОСОБА_5, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно, що обраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, за період з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року включно, та виплатити йому заборгованість.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з”ясування обставин справи.
Зокрема, судом не зважено на те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а позивачеві пенсія була призначена відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому, на думку апелянта, до спірних правовідносин застосовано норми Закону, який не поширюється на спірні правовідносини, і це свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення.
Також в ухвалі Конституційного суду України від 19 травня 2009 року дано тлумачення терміну “мінімальна пенсія за віком”, використаному в частині першій ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, вказаний у цій статті не може поширюватися на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, проте суд не врахував правову позицію Конституційного Суду України.
Не взяті до уваги судомі доводи відповідача щодо того, що при обчисленні розміру пенсій позивачу слід керуватися постановами Кабінету Міністрів України №530 та 654.
Судом не проведено належну правову оцінку доказів та не з”ясовано всі дійсні обставини справи, не взято до уваги, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється лише за рахунок державного бюджету.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов”язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8-10).
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити перерахунок та виплати пенсій згідно Закону, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту.
З таким висновком погоджується апеляційний суд.
Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв"язок із чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Тому доводи апелянта щодо непоширення на спірні правовідносини положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі №2-25/2009 не може бути підставою для скасування судового рішення, враховуючи, що конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось.
Доводи апелянта про те, що при обчисленні пенсії позивачу він обгрунтовано керувався постановами КМ України, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами перерахунок та виплата пенсій позивачу мають здійснюватися відповідно до положень Закону.
Доводи апелянта щодо відсутності фінансування витрат за даним позовом не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303,304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: