Справа № 2-А-1705/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року смт Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шевченко І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов'язання призначити та сплатити підвищену пенсію за віком як дитині війни,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 у лютому 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що має статус дитини війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач йому недоплачує. Просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі - УПФУ) призначити та сплатити йому пенсію з урахуванням підвищення за період з 01.01.06 по теперішній час та у подальшому сплачувати її щомісяця довічно.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові ОСОБА_1 відмовити, також застосувати строк позовної давності.
Відповідно до положень ч.3 ст.122 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився у 1934 році (а.с.4), є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (а.с. 5), згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світо1вої війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею шостою зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" п.17 ст.77 виключено та ст.110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймались.
Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.
Пунктом 12 ст.17 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V (далі - Закон № 489-V) дію ст.6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст.17 ст.111 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому позовні вимоги про підвищення пенсії на 30 відсотків у період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Водночас згідно з вимогами ч.2 ст.19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення - з 09.07.07 р. відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у "Віснику Конституційного Суду України" за 2007р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права.
Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, позивач є дитиною війни, має право на їх одержання, и органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.
Судом встановлено, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Позовні вимоги про виплату підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 рр. також є обґрунтованими, однак позивач звернувся з адміністративним позовом до суду лише 08 лютого 2010 р., тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 КАС України.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав.
Відповідач в наданому письмовому клопотанні наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 08 лютого 2009 року.
Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ у подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію з 01.01.2010 року надалі задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.
Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", 11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим провести нарахування соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити виплату належних ОСОБА_1 грошових сум починаючі з 08 лютого 2009 року по 17 березня 2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 03,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя