Судове рішення 2-1582 від 13.08.2010

Судове рішення #10410564

Справа № 2-1582

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі- Мягковому О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

3-тя особа: ОСОБА_3

про поділ спільно нажитого майна подружжя, зобов*язання не чинити перешкод в

користуванні частиною квартири і встановлення конкретного порядку

користування житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив поділити спільно нажите ними як подружжям майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, визнати за ним і відповідачкою право власності на Ѕ частину за кожним цієї квартири, встановити конкретний порядок користування спільною частковою власністю, виділивши йому в користування кімнату житлоплощею 10 кв.м., а відповідачці – кімнату житлоплощею 17 кв.м., місця загального користування залишити в спільному користуванні та зобов*язати відповідачку не чинити йому перешкоди в користуванні Ѕ частиною квартири, посилаючись на те, що перебуває в шлюбі з відповідачкою з 10.05.2008р. і на даний час справа про їх розлучення знаходиться в суді на стадії судового розгляду, під час шлюбу 23.07.2009р. вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу укладено з відповідачкою і вона не визнає його право на користування цією квартирою, чинить йому перешкоди в цьому, у зв*язку з чим просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення майнових і сімейних прав позивача, а також пояснила про те, що позивач просить виділити відповідачці в користування більшу кімнату з врахуванням інтересів їх спільної малолітньої дитини і просила залишити проживати в цій кімнаті разом з відповідачкою її бабусю – ОСОБА_3, яка є зареєстрованою в спірній квартирі. Також, вказала про те, що вартість придбаної спірної квартири в договорі купівлі-продажу була занижена від її реальної вартості для зменшення суми оподаткування і зазначила, що позивач за власні кошти і отримані в борг від знайомих та друзів провів значні ремонтні роботи у спірній квартирі.

Представник відповідачки проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також на те, що квартира є особистою приватною власністю відповідачки, оскільки придбана за її особисті кошти від продажу іншої квартири і автомобіля, у вз*язку з чим вважав, що позивач не має права на спірну квартиру.

Третя особа – ОСОБА_3, яка є бабусею відповідачки, є зареєстрованою і проживає в спірній квартирі, проти позову заперечувала та пояснила про те, що нею була продана квартира, від продажу якої вона усі гроші передала позивачу для придбання житла для його сім*ї з онукою, також сторонами був проданий автомобіль, за ці та інші кошти була придбана спірна квартира і проведені в ній ремонтні роботи, а також зазначила, що позивач періодично ночує в спірній квартирі.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають в шлюбі з 10.05.2008р. (а.с. 9 – копія свідоцтва про шлюб) і на даний час справа про розірвання їх шлюбу знаходиться в суді на стадії судового розгляду.

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8 – копія свідоцтва про народження).

23.07.2009р. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11-12 – копія договору), який зареєстровано в КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» (а.с. 13 – копія витягу з Державного реєстру правочинів).

Згідно частини 1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Посилання представника позивача на те, що ремонтні роботи в спірній квартирі проведені за рахунок отриманих особисто позивачем в борг коштів і посилання представника відповідачки на те, що спірна квартира придбана за кошти, які були її особистою власністю, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки кошти мають родові ознаки, у зв*язку з чим розписки про отримання коштів позивачем і показання свідків про придбання спірної квартири відповідачкою за кошти, отримані з певного джерела, не спростовують підстави набуття спільної сумісної власності в розумінні ст.60 СК України і не змінюють правового статусу спірної квартири як об*єкта спільної сумісної власності сторін як подружжя.

В частині 1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до частини 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи положення даних правових норм, суд вважає за можливе поділити спільно нажите сторонами майно – квартиру АДРЕСА_1, виходячи з принципу рівності часток та визнати за кожним із сторін право власності на Ѕ частину вказаної квартири, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки судом встановлено, що відповідачка не визнає право позивача на частину спірної квартири і чинить йому перешкоди у користуванні нею, суд вважає за необхідне зобов*язати відповідачку не чинити позивачу перешкоди в користуванні його власністю – Ѕ частиною спірної квартири, задовольнивши позовні вимоги і в цій частині.

Що стосується позовних вимог про встановлення конкретного порядку користування спірною квартирою, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності…

З договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що вона має житлову площу 27,50 кв.м., а тому на кожного із співвласників припадає по 13,75 кв.м. житлової площі.

Як вказано в позовній заяві, спірна квартира складається з двох кімнат житлоплощею 10 кв.м. і 17 кв.м., що на 0,50 кв.м. є менше, ніж вказано в договорі.

Крім цього, в спірній квартирі проживає і є зареєстрованою третя особа – ОСОБА_3, яка також має право на користування спірною житлоплощею.

При встановленні порядку користування спірною квартирою, позивач також просить врахувати інтереси малолітньої дитини.

Таким чином, виділення в користування позивачу кімнати в спірній квартирі меншою житлоплощею (10 кв.м.), а відповідачці з третьою особою і малолітньою дитиною, тобто, фактично трьом особам, кімнати більшою житлоплощею (17 кв.м.) не є співмірним з частками сторін в спільній частковій власності і матиме суттєве відхилення від них, оскільки фактично при такому порядку користування на відповідачку, дитину і третю особу припадатиме по 5,6 кв.м. житлової площі, що є значно меншим, нім у позивача і по відношенню до частки кожного із сторін в житлоплощі спірної квартири.

Також, суду не надано викопіровку з поетажного плану спірної квартири для визначення дійсного розміру житлових кімнат, визначення, чи є вони суміжними або прохідними, що є суттєвим для вирішення питання про можливість визначення конкретного порядку користування частковою власністю з виділенням кожному із співвласників ізольованої її частини.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про встановлення конкретного порядку користування спірною квартирою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.358 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поділити спільно нажите ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майно як подружжям, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Зобов*язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Справа № 2-158