Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 серпня  2010 року                                                                                                                        Справа № 2-679/10

                  Вільногірський міський суд  Дніпропетровської області  в складі:

              головуючого судді             Шаповала Г.І.,

при секретарі                   Кудіній Н.І.

з участю:

позивача                   ОСОБА_1

представника відповідача                     Івінської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

У С Т А Н О В И В:

    Згідно позову, який надійшов  до суду 29.04.2010 року,   позивач, керуючись  ст.ст.15,16 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в редакції ЗУ від 22.03.2001 р. № 2334-ІІІ),  рішеннями Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,  прохає  зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату  їй  державної допомоги по догляду за дитиною: сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,   за період з серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року,      згідно з вимогами ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в його первісній редакції),  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  6 років на час її виплати, з врахуванням отриманої позивачем допомоги за цей період.

    В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  і відповідно до ст.ст. 1,3,13 - 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 28.11.1992 року, їй було призначено виплату щомісячної державної допомоги по догляду  за  дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    При визначенні розміру допомоги в 2007 році відповідач керувався положеннями ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якого розмір допомоги встановлювався, як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн.. Відповідно до Постанови КМ України розмір допомоги було встановлено на рівні 130 грн. на місяць.

    Згідно  ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми ( в редакції ЗУ від 22.03.2001 року № 2334-ІІІ) було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    Відповідач відмовляє в проведенні перерахунку та виплати допомоги,  вважаючи, що допомога у розмірі 130 грн. встановлена законодавством.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007  справа № 1-29/2007, визнано  неконституційними норми відповідних статей  ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі, і положення про визначення розміру допомоги, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн.

    Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, роз’яснено, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можуть вноситися зміни до інших законів, і не може зупинятися їх дія.

    Таким чином, згідно вказаного рішення Конституційного суду України при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися, виключно, ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в його початковій редакції.

    Розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років в 2007 році складав -526 грн.

    УПСЗН має статус юридичної особи, діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового, що затверджене постановою КМУ від 29.09.2000 року № 1498 і в спірних правовідносинах є органом виконавчої влади.  Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256,  відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення  програм соціального захисту населення.

    В судовому засіданні позивач позов та його обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити. Заявила про покладення на неї судових витрат у випадку задоволення позову.

    Представник відповідача позов не визнала та підтримала надані нею письмові заперечення на позов, з яких витікає наступне. Виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Рішення Конституційного Суду України не може бути виконаним  органами праці та соціального захисту населення, так як не було внесено відповідних змін Верховною Радою України до Законів України «Про державний бюджет України» та не було збільшено видатки на виплату державної допомоги. Проведення виплат у підвищених розмірах, відповідно до рішення Конституційного Суду України, можливе тільки у разі внесення змін до відповідних законів та збільшення видатків на виплату державної допомоги. Крім того, призначення цього виду допомоги проводиться відповідно до програмного забезпечення «ASORD KOM», яке розроблене та введене в дію Міністерством праці та соціальної політики України 01.04.2007 р. На підставі цього представник  відповідача вважає здійснені  нарахування і виплату допомоги позивачу такими, що відповідають діючому законодавству.  

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності надані у справі докази, в тому числі: копію свідоцтва про народження дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  матір’ю якого зазначена позивач;  довідки УПСЗН про знаходження на обліку та отримання допомоги позивачем на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку в період з липня по грудень 2007 року;  квитанції про сплату позивачем судового збору в сумі 08.50 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -37 грн., керуючись законом, суд дійшов  висновку, що  позов підлягає  задоволенню  в повному обсязі  з наступних підстав.  

    Суд  вважає, що позивач та  відповідач  перебувають у відносинах, які виникли внаслідок дії законів України щодо надання соціальної допомоги  батькам на період догляду  за  їхніми дітьми до досягнення ними трирічного віку. При цьому позивач вчасно звернулася до відповідача з заявою про надання зазначеної допомоги та надала для цього відповідні документи. Відповідач свої зобов’язання,  всупереч  законам України, виконав частково і  надав зазначену допомогу в меншому розмірі, ніж це передбачено законами.  

    Відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що позивач  отримувала допомогу на дитину з 05 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в  цей період    перебувала у відпустці по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з чим перебувала на обліку в УПСЗН та  отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як незастрахована особа.  

    Згідно довідки № 313 від 28.04.2010 року, наданої відповідачем, позивач  отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  з липня по грудень   2007 р., включно, в наступних розмірах:   липень – 86.86 грн.,  серпень – 104.66 грн.,  вересень –  жовтень: щомісячно по 104.85 грн.,  листопад – 107.73 грн., грудень – 110.88 грн.  

    Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення  має статус юридичної особи, діє на підставі  Положення, розробленого відповідно до типового, яке затверджене Постановою КМ України 29.09.2000 р. № 1498, і в спірних правовідносинах є органом державної виконавчої влади. Відповідно до  Постанови КМ України від 04.03.2002 року № 256, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення.

    Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно ст.5 цього Закону встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків дитини.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно статті 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.  

     Згідно ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», (в його первісній редакції) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років.  

    Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було  зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а порядок визначення розміру допомоги  було визначено абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

    Відповідно до пунктів 3,5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                  

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія. Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в його початковій редакції.

    Оскільки зупинення дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»   визнано таким, що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та відповідно до норм Конституції України,  то  відповідачем  виплата допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років була здійснена в меншому розмірі  всупереч вимогам закону

    Згідно ст.  8 Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

      Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.  

        Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

      Згідно ст. 46 Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Згідно висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»,  зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

    Суд  приходить до висновку, що обмеження  розміру виплат державної допомоги батькам по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, що  були здійснені  внаслідок внесення змін в ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,  при прийнятті ЗУ «Про Державній бюджет України» на 2007 рік суперечать Конституції України, тому суд при прийнятті рішення керується вимогами зазначеного закону в його первісній редакції, згідно якої розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначався у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  шести років, який складає: згідно ЗУ «Про державний  бюджет України на 2007 рік»: з 01.04.07 р. – 463 грн., з 01.10.07 р. – 470 грн.

    Суд приходить до висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань надання соціальної допомоги позивачу в виді допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, всі заперечення відповідача проти позову  не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України,  в тому числі.

    Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,  за період: з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно,  з врахуванням, фактично, отриманої  позивачем допомоги за цей же період.

    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України та заявою позивача про покладення судових витрат на неї у випадку задоволення позову, тому судові витрати у справі  покладає на позивача, згідно її заяви.

    На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 88,  209 ч.3, 212-215,218, 222,223, 294 ЦПК України, суд              

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву  – задовольнити  в повному обсязі.  

    Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженці м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, яка  мешкає  АДРЕСА_1, державної допомоги по догляду за дитиною: сином –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,   до досягнення ним  трирічного віку,  за період з 01 серпня  2007 року по 31 грудня 2007 року, включно,  згідно з вимогами ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в його первісній редакції),  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  6 років на час її виплати,   з врахуванням суми отриманої позивачем допомоги за цей період.

    Судові витрати у справі в виді судового збору - 08.50 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 37 грн., всього на суму 45.50 грн., покласти на позивача – ОСОБА_1, згідно її заяви.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.