СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

18 вересня 2007 року

Справа № 2-29/7649-2007

 

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача:      не з'явився ;

відповідача:  не з'явився ;

3-тя особа:     не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 02.07.2007 у справі № 2-29/7649-2007

за позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

(вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

3-тя особа: Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації  (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)

про визнання права власності

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2007 у даній справі задоволені заявлені підприємцем  ОСОБА_1 позовні вимоги.

                    Із загального  майна  - житлового  будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виділено  об'єкт нерухомості в цілому  - магазин, у складі : літ. "А", "а", загальною  площею  55,4 кв.м., з привласненням  йому самостійної адреси: АДРЕСА_3.

                    На вказаний судовий акт відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати судове рішення від 02.07.2007, як ухвалене з порушенням  норм матеріального  права, при неповному  з'ясуванні  обставин справи, що мають істотне значення, при невідповідності висновків , викладених  в рішенні суду, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права.

                    Основні аргументи апеляційної скарги полягають в наступному :

-          позивачем не надані докази зміни правового статусу спірного  приміщення  в нежилі приміщення, а судом при прийнятті рішення порушені статті 4,6,7,8,10,14,18,30,100,152,154 Житлового кодексу України, а також Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, оскільки переведення придатних для проживання жилих приміщень  у будинках  державного і громадського житлового  фонду  в нежилі не допускається, а у виняткових випадках таке переведення повинно здійснюватися за рішенням виконавчих органів відповідної місцевої ради;

-   судом в рішенні  безпідставно визнано право власності  на самовільне   побудовану веранду ;

-          висновки судової експертизи  не  вказують на документи, підтверджуючи  ведення в експлуатацію спірного об'єкта у відповідності до вимог чинного законодавства ;

-          при прийнятті рішення суд помилково оцінив цільове призначення  дозвільних документів, отриманих позивачем на проведення  перепланування  приміщень в спірній квартирі  як документів, на підставі яких закон дозволяє провести реконструкцію жилого приміщення;

-          позивач не надав суду доказів  наявності спору між сторонами , оскільки  відсутні документи, що свідчать про його звернення  до виконкому Сімферопольської міської ради з проханням зареєструвати право власності на спірний об'єкт, що на думку  заявника скарги, свідчить про відсутність предмету спору взагалі ;

-          на думку  заявника скарги, про порушення норм процесуального права свідчить те, що суд, розглянув справу  в одному судовому засіданні , за відсутністю осіб, залучених  до участі у справі  в якості  відповідача і третьої особи, а також ухвалив рішення по уточненим позовним вимогам, про які  виконавчий комітет Сімферопольської міської ради не був повідомлений  в установленому законом порядку, чим позбавив відповідача можливості довести свою  правову позицію з приводу цих уточнень позовних вимог.

                    Представники сторін і третя  особа в судове засідання , призначене на 18.09.2007, не з'явились, про час і місце  вказаного судового засідання ці учасники процесу були повідомлені належним чином, про поважність неявки в судове засідання ніяких документів до суду апеляційної інстанції не направили. Враховуючи наявні у  справі матеріали, судова колегія  визнала можливим  розглянути справу за відсутність  учасників цього спору, явка яких не визнавалась обов'язковою.

                    Дослідивши матеріали справи, в порядку статті 101 ГПК України, судова колегія  встановила наступне.

      На підставі договору купівлі-продажу  від 20 квітня 2006 року НОМЕР_2 позивач придбав у громадянина ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_2.(арк.с.15).

          Право власності на набутий позивачем за вказаним договором об'єкт нерухомості було зареєстровано у встановленому порядку в Сімферопольському МБРТІ, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 26.04.2006р.  (а.с. 16).

          Рішенням  Київської районної ради міста Сімферополя від 26.09.2006   № 197/1 “Про дозвіл виконати перепланування  квартир АДРЕСА_2 з пристроєм додаткових входів” (арк..с. 12) позивачу було  дозволено  здійснити  перепланування  квартири  № 2, шляхом  побудування  додаткових входів.

          З метою використання набутого нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності за цільовим призначенням (магазин), позивач  звернувся до  спеціалізованої Фірми “Рапид” із заявою про розробку проектної документації з перепланування  квартири та обладнання  додаткового входу.

         Як вбачається з матеріалів справи, робочий проект з перепланування квартир № 1 і № 2 (арк..с. 14) отримав позитивні висновки: міжвідомчої комісії при виконкомі Київської райради (протокол   24 від 31.08.2006г); узгодження відділу архітектури Київської районної ради міста Сімферополя; узгодження Сімферопольської міської СЕС; узгодження Сімферопольської  міської  пожежної  частини -13.

          26.12.2006 інспекцією ДАБК  виконкому Сімферопольської міськради позивачу було надано дозвіл № 820 на виконання будівельних робіт відповідно до розробленої проектної документації господарським способом, терміном дії до 01.07.2007року. (арк..с 11).

          В період з лютого  по травень 2007 року позивачем, у відповідності з виданими дозволами та проектною документацією, за рахунок власних коштів було проведено перепланування  належної на праві власності квартири.

Вважаючи, що за наслідком перепланування  позивачем було змінено цільове призначення спірної квартири, технічні характеристики об'єкта і створений новий об'єкт нерухомості -магазин, фізична особи-підприємець ОСОБА_1 - звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до  виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомості -магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2 у наступному складі: нежитлові приміщення, загальною площею 57,68 кв.м.; вітрина, площею забудови 9,2 кв.м, мотивуючи свої вимоги статтями 331, 392 Цивільного кодексу України.

          Заявою від 02.07.2007 (арк.с. 49)  позивач змінив предмет позову та просив  суд виділити з загального майна - жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, об'єкт нерухомості в цілому -магазин, у складі: літ. “А”, “а”, загальною площею 55,4 кв.м. (колишня квартира №2), а також визнати за ним право власності на це майно з привласненням об'єкту самостійної адреси.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2007 заявлені позовні вимоги, з врахуванням їх уточнень, були задоволені повністю. Оскаржуваний судовий акт мотивовано судом статтями 55,133,134,159 Господарського кодексу України, статтями 317,319, 320,328,331,364,392 Цивільного кодексу України.

        Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  судова колегія  не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду від 02 липня 2007 року, виходячи з наступного.

                    Як встановлено судом першої інстанції,  позивач  являвся власником  квартири АДРЕСА_2, загальною площею 48,1кв.м, яка була придбана ним на підставі  договору купівлі-продажу  від 20 квітня 2006 року НОМЕР_2 (арк.с. 15).   Право власності на набутий позивачем за вказаним договором об'єкт нерухомості було зареєстровано у встановленому порядку в Сімферопольському МБРТІ, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 26.04.2006р. (а.с. 16).

                    Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє,  користується,   розпоряджається   своїм  майном на власний розсуд.

      Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

    Власник вправі використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.  Законом   можуть   бути   встановлені  умови  використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 Цивільного кодексу України).

                    Як  встановлено  судом,  діюче  законодавство  України не встановлює  яких -небудь обмежень користування майном (квартирою) для здійснення  підприємницької діяльності .

                    Стаття 8 Житлового кодексу України, на яку посилається заявник апеляційної скарги, таких  імперативних обмежень або заборон  не містить.

                    З матеріалів справи   вбачається, що до користування свого майна (квартири № 2) для  здійснення  підприємницької діяльності позивачем  було здійснено перепланування  спірної квартири.

                    При цьому, позивачем  дане питання було погоджено з відповідачем (арк..с. 12) та відповідними органами ( арк.с. 11,14,21-24).

          Згідно з висновком судового експерта (арк.с. 33-40) встановлено, що характеристики об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, відповідають вимогам нормативних актів (санітарні норми, ДБН і т. д.), що пред'являються до об'єктів торгівлі, як об'єкта з цільовим призначенням  - магазин.

          При вказаних обставинах, судова колегія вважає, що  відсутні  перешкоди  для  придбання  позивачем  права власності  на спірне майно, у зв'язку з чим  позовні вимоги  задоволені судом першої інстанції правомірно.

          Посилання суду в рішенні , що оскаржуване в апеляційному порядку, і доводи заявника апеляційної скарги  на норми Закону України „Про власність”, судова колегія визнає помилковими, так як на підставі Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили  чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку  з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.2007  Закон України „Про власність”  втратив чинність  з 20.06.2007.

          Доводи  відповідача  про відсутність  предмету спору  стосовно права власності позивача на магазин спростовуються змістом поданої ним  апеляційної скарги.

          Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, викладені в апеляційній скарзі, в силу частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, не можуть  бути  підставою  для скасування  рішення суду від 02.07.2007, оскільки  ці порушення  не призвели до прийняття  неправильного рішення.

               На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                           

                                                  ПОСТАНОВИВ:

                    Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2007 у справі № 2-29/7649-2007 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради залишити без задоволення .

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                Ю.М. Гоголь