ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
06.09.07 Справа № 9/108
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого -судді Дух Я.В.
суддів Краєвська М.В.
Городечна М.І.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Раковець, Городенківського району, Івано-Франківської області
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2007р.
у справі № 9/108
за позовом: Городенківського районного споживчого товариства, м.Городенка, Івано-Франківської області
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Раковець, Городенківського району, Івано-Франківської області
про стягнення 1591,68грн.
за участю представників:
від позивача: Лумей В.В - представник
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець
ВСТАНОВИВ:
Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України роз'яснені.
Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 року в склад колегії по розгляду апеляційної скарги замість судді Слуки М.Г. введено суддю Городечну М.І.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2007 року у справі №9/108 позов задоволено частково та стягнено з приватного підприємця ОСОБА_1, с.Раковець на користь Городенківського районного споживчого товариства 1280грн. заборгованості, 52,48грн. пені, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, приватний підприємець ОСОБА_1 - надалі Скаржник, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити, виходячи з наступних підстав:
- під час судового розгляду справи відповідач був позбавлений можливості подати докази, якими він обгрунтовував свої заперечення позовних вимог;
- стверджує, що в судовому засіданні також пояснила, що позивач не являється власниокм торгового кіоску і відповідно не міг бути його орендодавцем. Однак директор Городенківського РайСТ схилив відповідача до укладення договору оренди від 30.08.2004р. під впливом обману, повідомивши останній неправдиву інформацію про те, що є власником майна , а тому такий договір на думку відповідача є недійсним. Також стдтверджує, що в судовому засіданні представила договір оренди, укладений нею з СВК “Червона Калина” (власником торгового кіоска) та просила суд оголосити перерву для представлення інших письмових доказів. Однак в наступне судове засіданні відповідачка не могла з'явитися з поважних причин (шкільний випускний бал сина), і судом без врахування доказів якими відповідачка обгрунтувала свої заперечення позовних вимог, було ухвалено рішення.
Городенківське районне споживче товариство (Позивач у справі) проти вимог скаржника заперечило з підстав викладених у своєму відзиві від 21.08.2007р. на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення законне та обгрунтоване і таке, що не підлягає скасуванню з наступних підстав:
- підприємець ОСОБА_1 орендувала другий поверх магазину с. Семенівка з 1 вересня 2004 року по 1 вересня 2005 року і сплачувала орендну плату. Згідно пункту 8 договору оренди орендна плата сплачується по день фактичної здачі приміщення по акту, але підприємець ОСОБА_1 не здала орендоване приміщення по акту і не сплачувала орендну плату, а в той час продовжувала використовувати дане приміщення;
- магазин №152 в с. Семенівка Городенківського району Івано-Франківської області з 1985 року знаходився на балансі Воронівського кооперативно-торгового об'єднання що підтвержують такі документи: наказ та відомість на проведення інвентаризації основних засобів станом на 31 грудня 2000 року по Воронівському КТО:, інвентаризаційний опис №5 будівель та споруд станом на 1 листопада 2002 року. Первісна вартість даного магазину становила 17891 грн. Будинок цегляний критий шифером, довжина 6 м., ширина 5 м., висота 2.5 м., площа 30 кв.м, об"єм 75 кв. м. У серпні 2004 року даний магазин було передано на баланс Городенківському районному споживчому товариству, де рахується по даний час.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 і відзив на неї Городенківського районного споживчого товариства, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у даній справі 30.08.2004р. було укладено договір б/н на передачу в оренду. Згідно п.1 даного договору орендодавець -Городенківське районне споживче товариство здає, а орендар - підприємець ОСОБА_1 бере в оренду приміщення в с.Семенівка -ларьок на другому поверсі загальною площею 22 кв.м. Апеляційний господарський суд зазначає, що орендоване майно не відноситься до капітальних споруд чи їх частин, а тому форма договору для оренди такого майна допускається як письмова та не потребує нотаріального посвідчення.
У відповідності до п.2 даного Договору, термін оренди установлюється з 01 вересня 2004р. по 01 вересня 2005 року. Відповідно до п.3 даного Договору орендна плата визначається в розмірі 3,63грн. за 1 кв.м. Загальна сума оплати становить 80грн.
За умовами договору від 30.08.2004р. у випадку закінчення дії договору або розірвання орендна плата сплачується по день фактичної здачі приміщення по акту.
Так, згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.627 ЦК України - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Апеляційною інстанцією встановлено, що приміщення ларька площею 22 кв.м. перейшло у користування відповідача 01.09.2004 року, що останнім не заперечується, тобто сторони приступили до виконання договірних зобов»язань.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом зазначеним договором оренди сторони не визначили строки оплати орендної плати, а тому позивач, у випадку несплати відповідачем такої у добровільному порядку, в порядку ст.530 ЦК України міг звертатись із вимогою про сплату відповідачем орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувяс до відповідача з такою вимогою (претензією)15.01.2007р. за №10 про сплату 1280грн. боргу та 311грн. пені (а.с.11), про що відповідачем не заперечується.
Щодо заперечень відповідача викладених в апеляційній скарзі, щодо обставин відсутності права власності на приміщення, що передане в оренду підприємцю ОСОБА_1 в с.Семенівка -ларьок на другому поверсі загальною площею 22 кв.м., та наявність права власності на орендоване майно у СВК «Червона калина», апеляційна інстанція приходить наступних висновків. З матеріалів справи, доводів скаржника не вбачається ( не підтверджено жодним правовстановлюючим документом), що орендоване підприємцем ОСОБА_1 в с.Семенівка - ларьок на другому поверсі загальною площею 22 кв.м. належить на праві власності СВК «Червона калина», чи іншій юридичній особі. СВК «Червона калина»у відповіді на адвокатський запит ( долученого скаржником до апеляційної скарги) зазначає, що останнє є власником приміщення площею 20 кв.м., оскільки таке відображене в бухгалтерських книгах та знаходиться на балансі останнього. Дані обставини не є предметом оцінки спору про стягнення заборгованості по договору. В порядку ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Не може бути враховано як доказ правомірності дій відповідача посилання останнього на укладений договір оренди приміщення між підприємцем ОСОБА_1 та СВК «Червона калина», оскільки, по-перше правовідносини по договору від 01 вересня 2004р. не припинили своєї дії (розірваний, визнаний недійсним,тощо), а по-друге об»єктом оренди в договорі з СВК «Червона калина»є загальна площа 20 м.кв. під магазин , що не є тотожнє предмету договору від 01.09.2004 року.
Окрім цього, скаржником в порядку ст.101 ГПК України, апеляційному суду необгрунтовано неможливість подання суду першої інстанції вищенаведених обставин, що унеможливлює прийняття таких до уваги.
Щодо виконання зобов»язання відповідача по договору оренди, апеляційна інстанція констатує наступне.
Місцевий господарський суд достовірно встановив, що відповідач всупереч прийнятим на себе зобов'язанням за договором не розрахувався з позивачем в повному об'ємі, останній не спростував та не довів суду протилежного.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім цього, згідно ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. При цьому, згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2007 року у справі №9/108 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника.
3. Справу №9/108 направити до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Дух Я.В.
суддя Краєвська М.В.
суддя Городечна М.І.