ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "30" серпня 2006 р.                                                  Справа № 15/210

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого -  судді Федоренко Ю.В.,

                    при секретарі  - Мельниченко А.М.,

за участю представників сторін:

                    від позивача     –   Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.

                    від відповідача   – Пушкін А.М. –начальник,

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                                      14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА:           Будинкоуправління № 3 Ніжинського гарнізону,

          м. Ніжин, вул. Космонавтів, 43 б.

Про стягнення 6304,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 6304,08 грн. штрафних санкцій за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач позов не визнав з мотивів працевлаштування 2 інвалідів, інформування відповідних органів про створення робочих місць для інвалідів, збитковістю підприємства. Свої заперечення позову представник відповідача підтримав і в суді.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.  

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 08 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.

Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами ( об”єднаннями ), установами і організаціями ( далі –підприємства ) відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів ( обов”язкових платежів ). А у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-ПІ, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається зі звіту форми № 10 –ПІ на підприємстві чисельністю 49 штатний працівник 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 2 робочих  місця, середньооблікова чисельність працівників інвалідів становить 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного представника складає 6304 грн., створено робочих місць для інвалідів –2.

     Пунктами 3, 5, 10-14 Положення  про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю працівників МСЄК, органів держнагллядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда; підприємства інформують центри зайнятості,  державні органи  соціального захисту населення та відділення  Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань  відповідно до висновків МСЕК.

    Згідно з наданим списком працюючих інвалідів –штатних працівників у відповідача у 2005 р. працювало два інваліди –Помічна Н.В. –2 місяці ( звільнена в зв”язку з виходом на пенсію з 22.03.05 ), Циганок М.П. –10 місяців ( звільнений в зв”язку з скороченням його посади з 08.11.05 ), що підтверджується також витягами із наказів № 38 від 21.03.05, та № 112 від 08.11.05.

    Наданими відповідачем копіями звітів форми № 3-ПН підтверджується, що ним повідомлялось про створення робочих місць для інвалідів: 28.10.05, 28.11.05 та 28.12.05 – по одному робочому місцю для інваліда –двірника, що підтверджується також і листом Ніжинського міськрайонного центру зайнятості від 07.07.06 № 05/1348. В листі не зазначено, що на підприємство направлялись інваліди для працевлаштування.

    Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. ( а.с. 3), відповідач передбачив 2 робочих місця для штатних працівників інвалідів, які створені відповідно до 4% нормативу, на яких один інвалід працював 2 місяці, а інший – 10 місяців.

    Отже, з наданих доказів вбачається, що відповідач створив 2 робочих місця для інвалідів, інформував про наявність робочих місць для інвалідів відповідні органи, що займаються працевлаштуванням інвалідів.

    Відповідну правову позицію з цього питання викладено  у постанові Вищого адміністративного суду України від 01.06.06 за позовом Закарпатського обласного відділенні Фонду соціального захисту інвалідів до ПП виробничо –комерційної фірми „Злагода” в якій, зокрема, зазначено, що обов”язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов”язком їх працевлаштовувати.

    Оскільки відповідач виконав вимоги закону в задоволенні позову слід відмовити.

    Окремо слід зазначити, що наданий відповідачем звіт про фінансові результати за 2005 р. підтверджує отримання прибутку підприємством на суму 0,8 тис. грн., що не є підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій враховуючи приписи ч. 3 та 4 ст. 20 Закону  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись  ст. ст.  158-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:          

    У позові відмовити повністю.

     Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

     Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

     Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.      

Суддя                                                      Ю.В.Федоренко