ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"28" серпня 2006 р. Справа № 15/216
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Федоренко Ю.В.,
при секретарі - Мельниченко А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.
від відповідача – Галіч Ю.І., дов. від 28.08.06,
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області
14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14
До ВІДПОВІДАЧА: товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня”, с. Івангород Ічнянського району, вул. Г.М. Шкури.
Про стягнення 9129,78 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 9129,78 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач позов не визнав з мотивів фактичного працевлаштування інвалідів та повідомлення органів, що займаються працевлаштуванням, про створення робочих місць для інвалідів. На вказані обставини представник відповідача посилався і в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною 1 ст. 19 цього Закону.
Пунктами 3, 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю працівників МСЄК, органів держнагллядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда; підприємства інформують центри зайнятості, державні органи соціального захисту населення та відділення Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону.
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. відповідача середньо облікова кількість штатних працівників облікового складу складає 178 чоловік, 4% норматив становить 7 робочих місць, в коді рядка 03 відповідачем повідомлено про створення 7 робочих місць для інвалідів.
Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників у 2005 р. у відповідача працювало 10 інвалідів, із них один повний рік, один 11 місяців, один –5 місяців, решта –по два місяці кожний, тобто фактично було відпрацьовано інвалідами 42 місяці що дорівнює створенню 4 робочих місць.
Ці факти підтверджуються також наданими відповідачем витягами із наказів про прийняття на роботу інвалідів та про їх звільнення ( а.с. 14 –18 ).
Згідно з наданою довідкою Ічнянського районного центру зайнятості від 18.08.06 № 1022 починаючи з березня 2005 р. на базі оперативних вакансій центру зайнятості постійно знаходилися вакансії ТОВ „Берегиня” з потребою у працівниках, котрі мають обмежені фізичні можливості ( інвалідність ) на посаду охоронників тваринницьких ферм у денний час у кількості 5 чоловік. Інваліди для працевлаштування відповідачу не направлялись.
Отже, відповідач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік створив 7 робочих місця для штатних працівників інвалідів, фактично працевлаштував 10 інвалідів якими відпрацьовано 42 місяці, належним чином повідомив відповідні органи про створені робочі місця для інвалідів, а останні для працевлаштування інвалідів відповідачу не направляли, також не було безпосередньо звернень інвалідів до відповідача стосовно працевлаштування.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 94,150,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова підписана 31.08.06
Суддя Ю.В.Федоренко