Справа № 2-а-1024/2010 р.

       ПОСТАНОВА

       Іменем України

18 березня 2010 року                                               м. Золотоноша

    Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

            головуючої судді         М.В. Матвієнко

            при секретарі             Л.Г. Ліщині

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черка ської області про визнання дій неправомірними, поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 році їй така допомога не виплачувалася, а у 2007-2008 роках виплачувалася у неповному розмірі. Статтями 77 та 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 - визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тобто при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.   Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.   Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 квітня –  грн., з 01 листопада – 573 грн. В своїй позовній заяві позивачка просила проводити стягнення за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року і за 2009 рік та поновити  строк щодо вимог за  2007 рік, як пропущений з поважних причин, так як  відповідно до ст. 99-110 КАС України для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України. Крім того, про належні позивачці, як дитині війни виплати, її повідомлено не було. Отже, про грубе порушення своїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України, яке тривало понад півтора року, позивачці стало відомо в грудні 2008 року. Суб'єктом владних повноважень, що порушив права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя, є Управління Пенсійного фонду України у Золотоніському районі Черкаської області, тому просила суд стягнути з відповідача суму недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2007-2008 роки та за 12 місяців 2009 року в сумі 4130,10 гривень  та визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі неправомірними.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, оскільки від неї мається заява про розгляд  справи у її відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в судове засідання не з»явилася та направила до суду лист-заперечення та просила суд проводити розгляд справи за відсутності представника Фонду. Згідно даного листа Фонд заперечує з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак дію цієї статті було зупинено на 2007 рік згідно із п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після визнання неконституційними норми ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, як не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами у тому числі і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір мінімальної пенсії за віком, зазначений у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосовується. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. В ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону не приймалось рішення щодо внесення змін до нормативно-правових актів, прийняття нових актів, а органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому у них немає передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Крім того, позивачем пропущено річний термін для звернення до суду, а тому просив відмовити ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог.

Так як у справі мається достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, то суд  розглядає справу за відсутності позивача та представника відповідача.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Із пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 17.12.2003 року на ім»я  ОСОБА_1, вбачається, що вона народилася в 1942 році та є «дитиною війни».

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 19.01.2010 року. Враховуючи положення ст.. 99 КАС України, позивачкою було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 19.01.2009 року. З позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що про порушення своїх прав щодо виплат їй як дитині війни стало відомо у грудні 2008 року із засобів масової інформації.

Суд вважає, що підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв»язку з пропуском строку на звернення до суду відсутні, як на це посилається відповідач, оскільки позивачка не повинна була слідкувати за правильністю нарахування та виплати періодичних виплат.

На думку суду, доводи позивачки щодо необізнаності в законодавстві внаслідок пенсійного віку, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

За цих обставин, суд приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту із  19.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Слід відмітити, що Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі  не нараховуючи гр. ОСОБА_1 та не виплачуючи надбавки до пенсії за період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 року, норм чинного законодавства не порушувало, бо це є державний орган, який відповідно до норм ст. 19 Конституції України має діяти лише в порядку і в межах, що передбачені Конституцією та Законами України. А законодавець, приймаючи закони «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносив зміни в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призупиняючи його дію (повністю чи частково), а тому Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі не мало права здійснювати будь-які нарахування та виплати на користь позивача в період, поки ці обмежувальні норми діяли. Визначаючи ж розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу надбавки до пенсії, суд враховує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що розмір підвищення пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки ж будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни, а заперечення представника відповідача в цій частині (щодо відсутності законодавчого врегулювання визначення величини виплат) вважає безпідставними.

Також слід відмітити, що ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Отже, в період з 19.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач зобов»язаний нарахувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

На підставі зазначеного, суд вважає, що відповідачу по справі Управлінню Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі належить зробити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з а період з 19.01.2009 року по 31.12.2009 року включно та провести виплату недоотриманого нею підвищення до пенсії як дитині війни, виплати здійснювати з розрахунку 30 % від мінімальної пенсії за віком щомісяця з урахуванням вже проведених за цей період виплат.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 3, ч.2-3 ст. 46, ст. 56 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". ст. ст. 11, 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання дій неправомірними, поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.01.2009 року по 31.12.2009 року включно – неправомірними.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.01.2009 року по 31.12.2009 року включно  з урахуванням проведених за цей період виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.

Суддя Золотоніського

міськрайонного суду                                                                М.В. Матвієнко