Справа № 2-1347

2010  року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року          Солом`янський районний суд м. Киева

в складі : головуючого – судді:    Лазаренко В.В.

                       при секретарі:     Сітайло Т.Г.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3  про  витребування майна з чужого незаконного володіння, -  

          В С Т А Н О В И В :

28 січня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила зобов’язати відповідачів  повернути їй автомобіль  марки BMW Х3, 2007 р.в., д.н. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_2, видане 11.09.2007 року на ім`я ОСОБА_1, та ключі від даного автомобіля.

В подальшому позивач доповнила свої позовні вимоги і просить суд витребувати із чужого незаконного володіння  відповідачів  та повернути позивачу автомобіль  марки BMW Х3, 2007 р.в., д.н. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_2, видане 11.09.2007 року на ім`я ОСОБА_1, та ключі від цього автомобіля.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що вона – ОСОБА_1 є власником автомобіля марки BMW Х3, 2007 р.в., д.н. НОМЕР_1.

13.11.2008 року нею на ім`я відповідачів була видана довіреність якою позивач уповноважила відповідачів представляти її інтереси в органах ДАІ  на станціях техобслуговування та ремонту автомобілів з питань  експлуатації, ремонту та технічного обслуговування зазначеного автомобіля. Строк дії довіреності був визначений  до 13 січня 2009 року.

Після припинення договору доручення 13.01.2009 року позивач неодноразово зверталася до відповідачів з вимогою повернути їй спірний автомобіль, ключі та документи від нього. Однак, відповідачі ігнорують її звернення і до цього часу автомобіль, документи та ключі від нього  власнику не повернули.

Позивач вважає, що відповідачі грубо порушують її права власника зазначеного автомобіля і тому звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4  підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник  ОСОБА_5 в судовому засіданні  позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що між позивачем ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  існувала домовленість про продаж спірного автомобіля відповідачу, а саме між сторонами  було укладено усно договір купівлі-продажу  спірного автомобіля відповідачу ОСОБА_2 На виконання цього договору позивачем була видана довіреність  на ім’я відповідачів, а оформлення договору купівлі-продажу спірного автомобіля в установленому законом порядку мало відбутися після  сплати відповідачем повної вартості автомобіля  в сумі еквівалентній 60 000 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 також зазначив, що кошти за спірний автомобіль ним були виплачені позивачу в повному обсязі і ці кошти отримав чоловік позивача ОСОБА_6, про що останній писав розписки. Проте, позивач, отримавши кошти за спірний автомобіль, так і не оформила у встановленому законом порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля, натомість ставить питання про повернення їй цього автомобіля, що порушує його права на спірний автомобіль.  

Посилаючись на  обставини зазначені вище відповідач ОСОБА_2 та його представник просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні  позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що домовленість щодо спірного автомобіля існувала між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 про придбання останнім спірного автомобіля. Він – ОСОБА_3 не має жодного відношення до цих домовленостей.  Між тим, документи на спірний автомобіль знаходиться  у нього, а сам автомобіль на подвір`ї у ОСОБА_8. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що автомобіль марки BMW Х3, 2007 р.в., д.н. НОМЕР_1, належить на праві власності  позивачу ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про  реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_2, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 11.09.2007 року на ім`я ОСОБА_1.

13.11.2008 року ОСОБА_1 на ім`я відповідачів була видана довіреність якою позивач уповноважила відповідачів представляти її інтереси в органах ДАІ  на станціях техобслуговування та ремонту автомобілів з питань  експлуатації, ремонту та технічного обслуговування зазначеного автомобіля. Разом з довіреністю  відповідачам був переданий автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього.

Строк дії довіреності був визначений  до 13 січня 2009 року.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.  

 Статтею 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреність припиняється, в т.ч., в разі закінчення строку  довіреності.    

Таким чином, як вже зазначено вище, строк дії довіреності, виданої на ім’я відповідачів  сплинув 13 січня 2009 року. Проте, відповідачі автомобіль позивачу не повернули і відмовляються це зробити в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник  має право витребувати  своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави  заволоділа ним.

Частина 1 статті 1212 ЦК України  передбачає, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої  правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це  майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій  воно було  набуте , згодом відпала.

Частиною 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що  положення цієї глави  застосовуються також  до вимог  про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що  набувач  зобов’язаний повернути потерпілому  безпідставно набуте майно в натурі.

На даний час правові підстави за якими відповідачам був переданий спірний автомобіль відпали, однак відповідачі продовжують  безпідставно утримувати у себе майно, що належить позивачу на праві власності.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і повинні бути задоволені, оскільки  строк дії довіреності закінчився  13.01.2009 року,  між тим, відповідачі  відмовляються добровільно повернути позивачу  її майно - автомобіль, свідоцтво про його державну реєстрацію та ключі від автомобіля, що  порушує права позивача ОСОБА_1 як власника цього майна.

Суд критично відноситься до посилань відповідача ОСОБА_2 про те, що між сторонами існував усний договір купівлі-продажу спірного автомобіля  відповідачу і він виплатив кошти за придбання цього автомобіля в сумі еквівалентній 60 000 доларів США, виходячи з наступного.

 Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість  двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею  639 ЦК України визначено, що  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному  посвідченню та (або) державній реєстрації.

Виходячи з того, що  відчуження автомобіля  тягне за собою його реєстрацію в органах ДАІ на нового власника, суд вважає, що угода  купівлі-продажу автомобіля сторонами мала бути укладена лише в письмовій формі.

Як встановлено вище  на ім`я відповідача позивачем була видана довіреність. Проте, виходячи з вимог чинного законодавства, довіреність  не є документом за яким право власності може перейти від однієї особи іншій.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі  належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що  перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім випадків встановлених  ч.1 ст.206 ЦК України.

 Виходячи з зазначених вище вимог чинного законодавства, договір купівлі-продажу спірного автомобіля  між сторонами мав вчинятися лише в письмовій формі.

 Виходячи з встановлених судом обставин, сторони вимоги закону в цій частині не виконали, тому суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що між сторонами існує договір купівлі-продажу спірного автомобіля.  

Звукозапис наданий  відповідачем також не може слугувати доказом того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, з підстав наведених вище.

Суд критично оцінює  посилання відповідача на те, що чоловік позивача ОСОБА_6  отримував від  нього кошти за спірний автомобіль в сумі 60 000 доларів США і писав розписки про це.

Так, на підтвердження зазначених обставин,  відповідач надав суду  листки з зазначенням  сум в іноземній валюті, копії яких містяться в матеріалах справи на а.с.а.с.48-49,   при цьому зазначив, що це розписки чоловіка позивача ОСОБА_6  про отримання грошей  за придбання спірного автомобіля.

Проте, суд оцінює цей доказ як неналежний і недопустимий, оскільки в цих документах  не зазначено, що це є розписки, не зазначено ким і коли цей документ було складено, які  суми отримані  і ким і що ці суми отримані саме  за придбання автомобіля ВМW Х3, належного позивачу. Відтак,  ці папери не можуть бути доказом  того, що відповідачем були передані кошти позивачу або її чоловіку за придбання спірного автомобіля і між сторонами було укладено усно договір купівлі-продажу спірного автомобіля.

  Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Частиною 4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на  припущеннях.

     Крім того, ч.2 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від .12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами /передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обгрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом рядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому зостановлюється рішення.

    Під час розгляду справи позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, а також того, що  позивачем  відповідачу за придбаний автомобіль було передано кошти в сумі  60 000 доларів США.

    За таких обставин, суд  критично оцінює заперечення відповідачів та докази, які надані відповідачами на їх підтвердження, вважає, що вони  не можуть бути прийняти судом до уваги при ухваленні  рішення.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 202-204, 328, 387, 598, 626, 628-629, 631, 638-639, 1212, 1213  ЦК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та повернути ОСОБА_1 автомобіль марки BMW, модель Х3, тип легковий  універсал, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого УДАІ ГУ МВС України в м.Києві 11.09.2007 року,  комплект ключів від автомобіля  марки BMW, модель Х3, тип легковий  універсал, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати  на оплату судового збору в сумі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва  через Солом`янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду.

        Суддя:    (підпис)