Справа № 2-420/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    05 серпня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

    головуючого         - судді  Ритова В.І.

    при секретарі         - Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у  Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1  звернулась  із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області (УПФУ), посилаючись на наступні обставини:

- вона  народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  їй  надано статус дитини війни;

- статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема дітям війни встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року;

- протягом 2006-2007 років така допомога  їй ( ОСОБА_1)не виплачувалася взагалі, а з 1 січня 2008 року виплачується у неповному обсязі;

- її (позивача в даній справі) неодноразові звернення щодо виплати соціальної допомоги в повному обсязі  позитивного результату не дали, тому вона звернулася із даним позовом, в якому просила:

1. визнати бездіяльність УПФУ щодо не нарахування  та невиплати  їй  вказаного вище підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 30  квітня 2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною;

2. зобов’язати УПФУ провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 30  квітня  2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

3.Стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати по справі, які на момент подання позову склали 17 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги уточнила, просила суд зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру , встановленого  ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове пенсійне страхування»  не по 30 квітня 2010 року, а по день винесення рішення, тобто по 05 серпня 2010 року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від неї  надійшла заява з проханням   розглядати  справу   без її участі, проти  позовних вимог заперечують.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши надані сторонами докази та  даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується відповідною довідкою від 14 березня 2006 року, виданою місцевим органом соціального захисту населення (а. с. 8).

З  1987  року позивач в даній справі є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 588310  (а. с. 7).

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме – у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в наступних розмірах: з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в наступних розмірах: з 1 січня – 380 грн., з1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в наступних розмірах: з 1 січня – 470 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн., а з 1 листопада – 573 грн.

Законом України « Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-6 встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність,  з 01 січня 695 грн., з 01 квітня 706 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме із зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до норм ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року, підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 відсоткової надбавки до пенсій дітям війни. Окрім того, вказані вище норми Закону не були у встановленому порядку визнані неконституційними, тобто такими, що не відповідають Конституції України.

За викладених обставин суд вважає, що протягом 2006 року відповідач діяв в межах норм чинного законодавства, тобто правомірно.

Нормами п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а відповідно до норм ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалися особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Позивач в даній справі є інвалідом, а тому ненарахування та невиплата позивачу в даній справі УПФУ підвищення до пенсії, на думку суду,  є неправомірними.                      Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано неконституційними, тобто було відновлено дію ст. 6 Закону. Отже, на думку суду, починаючи з 9 липня 2007 року, відповідач повинен був проводити нарахування відповідного підвищення пенсії позивача в даній справі та відповідно проводити виплату цього підвищення. Однак, відповідачем цього зроблено не було, тому суд вважає, що з 09.07.2006 року бездіяльність УПФУ була неправомірною, а тому за період з 09.07.2006 року по 31 грудня 2007 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

Нормами п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними.

Отже, на думку суду, починаючи з 22 травня 2008 року, відповідач повинен був проводити нарахування відповідного підвищення пенсії позивача в даній справі та відповідно проводити виплату цього підвищення. Однак, відповідачем цього зроблено не було, тому суд вважає, що з 22 травня 2008 року бездіяльність УПФУ була неправомірною, а тому за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

У 2009-му та 2010-му роках будь-яких обмежень дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювалося, тому, на думку суду,  змінені позовні вимоги за період з 1 січня 2009 року по  05 липня 2010 року підлягають задоволенню.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-209, 213-215, 218  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.    

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті  ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07. 2006 року по 05.08.2010 року.

    В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

    Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 всі судові витрати по справі, які на момент подання позову склали 17 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.    

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд.    

Головуючий:                                 В.І. РИТОВ