Справа №  2-1205/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року                                                                смт Красногвардійське  

    Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді:             - Шевченко І.В.,

при секретарі         - Нудьга Р.Д.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі – УПФУ) про зобов'язання призначити та сплатити підвищену пенсію за віком як дитині війни,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_2 у квітні 2010 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що має статус дитини війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй не доплачує. Просила зобов'язати УПФУ призначити та сплатити їй пенсію з урахуванням підвищення за період з 01.01.07 по 31.12.2009 року у розмірі 4 973,40 грн.  

    У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.  

    Позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог.

    Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові ОСОБА_2 відмовити, також застосувати строк позовної давності.  

    Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є громадянкою України, народилася у 1938 році (а.с. 5), є пенсіонеркою  та має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (а.с. 6), згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею шостою зазначеного Закону.  

    Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV  від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України                             на 2006 рік" було зупинено на 2006 дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" п.17 ст.77 виключено та ст.110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності                                    2 квітня 2006 року.

    Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймались.

    Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.

    Пунктом 12 ст.17 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V (далі - Закон № 489-V) дію ст.6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст.17 ст.111 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Тому позовні вимоги про підвищення пенсії на 30 відсотків у період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

    Водночас згідно з вимогами ч.2 ст.19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення - з 09.07.07 р. відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте                   09 липня 2007 року, опубліковано у "Віснику Конституційного Суду України" за 2007р.             № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52                                  від 27.09.07).

    Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

    Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

    Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

    Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені,  позивачка є дитиною війни, має право на їх одержання, и органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

    Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

    Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість загальної позовної давності – три роки.

    З позовної заяви вбачається, що позивачка просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити їй соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, позов пред’явлений 23 квітня 2010 року.

Представник відповідача в наданому письмовому клопотанні наполягала на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду.

Згідно з ч.3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачка не надала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо нарахування та забезпечення виплати соціальної допомоги за період з 01.01.2007 року по 23.04.2007 року задоволенню не підлягають також у зв’язку зі спливом строку позовної давності.  

    Стосовно вимог позивачки щодо стягнення забезпечення виплати на її користь недоотриманої допомоги у розмірі 4 973,40 грн суд, з урахуванням положень статті 19 Конституції України суд виходить з того, що єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати даний вид соціальної допомоги, являється територіальне управління Пенсійного фонду, а суд не являється органом, якій нараховує та виплачує спірну суму.

    Отже, суд, виконуючи властиві йому повноваження, в даному випадку зобов’язує відповідача нарахувати дану суму та виплатити, а не стягнути, оскільки стягнення суми не передбачено положеннями Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

    Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачці належних сум відповідно до закону за  періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

    Керуючись статтями 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",                      10,11, 60, 212-214  ЦПК  України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково .

            Зобов'язати  Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим провести нарахування  соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити виплату  належних ОСОБА_2 грошових сум за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 171,00 грн  (ста сімдесяти однієї гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення рішення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя  

Справа №  2-1205/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

    12 липня 2010 року                                                                смт Красногвардійське  

    Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді:             - Шевченко І.В.,

при секретарі         - Нудьга Р.Д.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов'язання призначити та сплатити підвищену пенсію за віком як дитині війни,

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

    Керуючись ст.ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",                      10,11, 60, 212-214  ЦПК  України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково .

            Зобов'язати  Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим провести нарахування  соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити виплату  належних ОСОБА_2 грошових сум за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 171,00 грн  (ста сімдесяти однієї гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення рішення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя