Справа № 1-81/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

15 липня  2010 року               Глибоцький районний суд  Чернівецької області

у складі головуючого судді                       Бреславського О.Г.

секретаря судового засідання                    Оршевської С.М.

за участю прокурора                                   Старожук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області, зареєстрований АДРЕСА_1, проживаючого в с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, по національності українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,-

        В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1,  наприкінці лютого 2010 року біля 11 години 00 хвилин через вхідні двері проник до житлового будинку власником якого є ОСОБА_2, що розташований в с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області,  звідки  таємно викрав 5000 гривень. Після чого ОСОБА_1, з викраденими грошима скрився з місця вчинення злочину та розпорядився  ними за своїм власним розсудом, зокрема за 4100 гривень придбав коня.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав і в судовому засіданні показав, що в житловий будинок ОСОБА_2 він не проникав та кошти в сумі 5000 гривень не викрадав. На досудовому слідстві вину у вчиненні вказаного злочину визнавав під фізичним та психологічним тиском зі сторони працівників міліції.

Не зважаючи на те, що підсудний не визнав себе винним, його вину у вчиненні інкримінованого йому злочину доведено наступними доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_2 даними в судовому засіданні підтверджено факт вчинення підсудним ОСОБА_1 крадіжки  з її житлового будинку коштів у сумі 5000 гривень. А також те, що підсудній ОСОБА_1 за викрадені гроші в сумі 4100 гривень, купюрами номіналом 500, 200 та 100 гривень, які у неї були викрадені, купив у ОСОБА_3 коня.

Показами свідка ОСОБА_3 підтверджено те, що в кінці лютого 2010 року підсудний ОСОБА_1 купив у нього коня за 4100 гривень, купюрами номіналом 500, 200 та 100 гривень, тобто такими купюрами, які були викрадені у ОСОБА_2, про що його повідомила остання.

Протоколом усної заяви ОСОБА_2 від 16.03.2010 року підтверджено факт вчинення крадіжки 5000 гривень з її будинку (а.с.4).

Явкою з повинною ОСОБА_1 від 17.03.2010 року підтверджено факт викрадення підсудним 5000 гривень з житлового будинку ОСОБА_2 (а.с.8).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеного з участю підсудного ОСОБА_1 вбачається, що він добровільно розказав  і показав на місці вчинення злочину коли, як і при яких обставинах він вчинив крадіжку 5000 гривень з житлового будинку ОСОБА_2, ці його покази співпадають з показами даними на досудовому та в судовому слідстві потерпілою ОСОБА_2 (а.с.34-35 т.1)

Речовим доказом: конем, якого підсудним придбав за викрадені гроші в сумі 4100 гривень ( а.с. 21-27).

З постанови слідчого прокуратури Глибоцького району Чернівецької області від 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що повідомлення підсудного ОСОБА_1 заявлене в судовому засіданні про те, що він під час досудового слідства визнав вину у вчиненні крадіжки 5000 гривень з житлового будинку потерпілої під психологічним та фізичним насильством зі сторони працівників міліції не знайшло свого підтвердження.

Вина підсудного в вчинені ним вказаного злочину підтверджується і іншими дослідженими доказами.

Невизнання підсудним вини суд розцінює, як захист від пред’явленого обвинувачення та бажання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Показання підсудного дані в судовому засіданні про те, що він не проникав в житловий будинок потерпілої та не  вчиняв крадіжки коштів у сумі 5000 гривень, про те, що він під час досудового слідства визнавав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України  під фізичним та психологічним впливом зі сторони працівників міліції, спростовуються наведеними вище доказами.

На підставі викладеного, аналізуючи всі обставини справи, докази зібрані по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що  у вчиненому ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.  

При визначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, що вчинений ним злочин відноситься до тяжких злочинів, його особу, позитивну характеристику по місцю проживання, раніше не судимий.

З врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи підсудного та інших обставин справи, суд дійшов висновку, про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 321-324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 змінити із підписки про невиїзд на тримання під вартою, із залу суду взяти під варту негайно та покарання йому відраховувати з дня взяття його під варту, з 15 липня 2010 року.

Речові докази по справі – коня придбаного на викрадені гроші звернути в дохід держави  (а.с. 22, 24, 26,27).

  Вирок суду може бути оскаржений в апеляційний суд Чернівецької області, через Глибоцький районний суд на протязі 15 діб з дня його проголошення.

Суддя: