Справа № 22ц-3441/2010 Головуючий у першій інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2010 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді – Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі – Рачовій І.І.,
з участю – позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2010 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладений 01 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Чуприненко О.В., реєстровий №1-1942; стягнуто судові витрати; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Апелянт зазначає, що суд поклав в основу рішення пояснення позивача та його свідка та не прийняв до уваги її пояснення та показання її свідка ОСОБА_7
Також при розгляді даної справи судом першої інстанції не були враховані положення ст. 233 ЦК України, відповідно до якої для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину і як вказує апелянт, договір дарування належить до безоплатних правочинів, за його умовами обдаровуваний не має перед дарувальником будь-яких зобов’язань матеріального характеру, а визнання правочину недійсним не може пов’язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього; крім того, їй не було відомо про тяжкі обставини для ОСОБА_2, а тому вона не могла ними скористатися.
Зазначала, що на прохання ОСОБА_2 вона надавала допомогу по господарству на його прохання, хоча він міг самостійно виконувати домашню роботу, ходив до магазину за покупками.
Після від”їзду дружини позивача вони почали мешкати разом з квітня 2009 року, і після його наполягань ОСОБА_2 добровільно подарував їй свою частину квартири.
Після розірвання шлюбу позивача з дружиною ОСОБА_8, сторони в грудні 2009 року зареєстрували шлюб, а 04 лютого 2010 року розійшлись, бо стосунки у них не склались.
Апелянт зазначає, що ніяких вкрай тяжких обставин на момент укладення договору у ОСОБА_2 не було і суд таких обставин у рішенні не вказав. Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він не міг обійтись без сторонньої допомоги і що саме хвороба дружини змусила його укласти договір дарування квартири.
Також апелянт посилається на те, що вона є інвалідом другої групи, проте суд стягнув з неї судовий збір в сумі 8 грн.50 коп.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2010 року – залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Оскаржуваним рішенням визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 від 01 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з підстав, передбачених ст.233 ЦК України.
Суд першої інстанції вважав доведеним укладення сторонами договору дарування під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, чим скористалася відповідачка.
Суд врахував, що позивач, 1923 року народження, є людиною похилого віку, інвалідом війни 1 групи, за станом здоров”я потребує постійної сторонньої допомоги.
Після захворювання дружини ОСОБА_8 в лютому 2009 року та її виїзду на тимчасове проживання до Полтавської області позивач опинився без сторонньої допомоги, а тому перебуваючи під впливом тяжкої для нього обставини, безоплатно відчужив належну йому частину квартири відповідачці в обмін на надання допомоги по господарству і здійснення догляду за ним.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з”ясував дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
У даному спорі враховані майновий і психічний стан сторін, їх близьких напередодні і на момент вчинення правочину; помилка позивача відносно подій, що відбулися за нетривалий проміжок часу; невідповідність отримуваних позивачем послуг від відповідача вартості переданого за правочином майна; відсутність іншого житла у позивача та наявність житла у власності відповідачки.
Доводи апелянта про неврахування її пояснень та показань її свідка спростовуються вищезазначеним, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам.
Безпідставними є посилання апелянта на відсутність тяжкої обставини для позивача, під впливом якої вчинено правочин, та вкрай невигідних умов, за яких укладено договір.
Висновки суду першої інстанції в цій частині апелянтом не спростовані.
Не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення посилання апелянта на наявність у неї пільги щодо сплати судового збору, оскільки такий доказ надано лише апеляційному суду, а суду першої інстанції такі докази не надавалися, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Виходячи з положень про диспозитивність судового розгляду та меж розгляду справи апеляційним судом, зокрема, в частині надання стороною доказів, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: