Справа № 22-3990 Головуючий у І інстанції: Бужак Н.П.
Доповідач: Лесько А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 26 дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Лесько А.О.,
суддів: Карпенко С.О., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Шаховніній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого по довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми процентів, пені, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми процентів, пені , моральної шкоди.
В ході розгляду справи позивач уточнила та зменшила свої позовні вимоги. Зазначала, що згідно листа позивача про повернення вкладу за договором № 32133 відповідач повинен був видати вклад 21 квітня 2009 року, тому строк пропущення виконання зобов’язань по видачі вкладу почався з 22 квітня і тривав до 11 вересня 2009 року;
Згідно листа позивача про повернення вкладу за договором № 32134 відповідач повинен був видати вклад позивачеві 21 квітня 2009 року, тому строк пропущення виконання зобов’язань по видачі вкладу почався з 22 квітня і тривав по 11 вересня 2009 року.
Згідно умов договору №20195 відповідач повинен був видати вклад позивачеві 21 квітня 2009 року , отже порушення зобов’язань по договору почалося з 22 квітня і тривало по 29 травня 2009 року.
Згідно умов договору № 32981 відповідач повинен був видати вклад позивачеві 21 квітня 2009 року, отже порушення зобов’язань тривало з 22 квітня по 29 квітня 2009 року.
Посилаючись на те, що за вказані періоди відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України та ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», ОСОБА_2 просила про задоволення позову (а.с.111-114).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий по довіреності в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в справі нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що посилання суду на Постанову Правління НБУ № 413 від 04 грудня 2008 року та лист НБУ від 06.12.2008 року № 22-310/946-17250 як на форс-мажорні обставини є невірними, оскільки ці акти НБУ не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та не є нормативними актами. Висновок суду про те, що спірні правовідносини не регулюються законом України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено договори :
№ 32134 від 03 вересня 2008 року про банківський вклад у національній валюті з виплатою процентів в кінці строку терміном до 08 вересня 2009 року;
№ 32133 від 03 вересня 2008 року про банківський вклад у національній валюті виплатою процентів в кінці строку, терміном до 08.09.09р;
№ 20195 від 21.01.09р. про банківський вклад у доларах США з виплатою процентів в кінці строку, терміном до 21.04.09р;
№ 32981 від 21.01.09р. про банківський вклад у національній валюті з виплатою процентів в кінці строку, терміном до 21.04.09р.
21 квітня 2009 року ОСОБА_2 подала заяву про виплату коштів по вкладах за договорами № 32981 від 21 січня 2009 року та № 20195 від 21 січня 2009року (а.с.21) та заявила вимогу про дострокову виплату коштів по вкладах за договорами № 32133, 3 32134 від 03 вересня 2008 року.
29 травня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору про банківський вклад ( депозит) № 32133 від 03 вересня 2008 року, якою п. 1.2 даного договору був викладений у наступній редакції:
«За час користування коштами Вкладу протягом з 03 вересня 2008 року по 28 травня 2009 року , Банк нараховує і виплачує Клієнту проценти за ставкою 17,70% річних. За час користування коштами вкладу протягом строку з 29 травня 2009 року по 08 серпня 2009 року Банк нараховує і виплачує Клієнту проценти за ставкою 24,00 % річних (а.с. 54).
14 серпня 2009 року була укладена додаткова угода до цього договору, якою було передбачено, що за час користування коштами Вкладу протягом строку з 29 травня по 13 серпня 2009 року Банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 24 % річних; з 14 серпня по 08 вересня 2009 року – проценти за ставкою 25 % річних (а.с.55).
29 травня 2009 року між сторонами також була укладена додаткова угода до договору про банківський строковий вклад (депозит )№ 32134 від 03 вересня 2008 року та додаткова угода від 14 серпня 2009 року, згідно якої пункт 1.2 договору був викладений у наступній редакції:
«За час користування коштами вкладу протягом строку з 03 вересня по 28 травня 2009 року банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 17,70% річних.
За час користування коштами вкладу протягом строку з 29 травня по13 серпня 2009 року Банк нараховує і виплачує Клієнту проценти за ставкою 24% річних. За час користування коштами вкладу протягом строку з 14серпня по 08 вересня 2009 року Банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 25% річних (а.с.67-68).
Таким чином після висловлення вимоги про дострокове розірвання кредитних договорів, сторони дійшли згоди про збільшення розміру процентів по зазначених депозитних договорах та після спливу строку цих договорів позивачу були виплачені грошові кошти з процентами відповідно до змісту укладених додаткових угод. Зазначену обставину позивач не заперечує.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до поданої 21 квітня 2009 року заяви про виплату коштів по вкладах за договорами № 32981 від 21 січня 2009 року та № 20195 від 21 січня 2009 року та заяв на видачу готівки ОСОБА_2 були виплачені нараховані відсотки та повернуті грошові кошти по вкладу № 32981 протягом 21- 29 квітня 2009 року (а.с.59-66), по вкладу № 20195 – протягом 21 квітня - 29 травня 2009 року (а.с.72-86).
Відповідно до пунктів 2.8 договорів № 20195 та № 32981 від 21 січня 2009 року після закінчення строку, визначеного п.1.1 цих договорів, кошти з депозитних рахунків повертаються «Клієнту» за його вимогою шляхом видачі готівки або перерахування на його власний поточний або інший депозитний рахунок.
За таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача суми процентів , передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та пені, передбаченої ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не має, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зазначених позовних вимог.
Суд першої інстанції також вірно не знайшов підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Рішення суду законне і обґрунтоване, доводами апеляційної скарги не спростовується, тому підстав для його зміни чи скасування не має.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України , судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником по довіреності ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: