Справа № 2-1861/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого - судді Луганського В.І.,

при секретарі - Бірюкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на гараж, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу В.Р. Любінецькою, 22 вересня 1998 року за реєстровим номером 590, йому на праві приватної власності належить об’єкт нерухомого майна - гараж АДРЕСА_1 який складався з гаражу «Г» з оглядовою ямою «г», площею 27,7 м2 та погребу, площею 10,2 м2.

Після придбання, позивач за власні кошти зробив добудови і перепланування будівлі гаражу, внаслідок якої збільшилась загальна площа гаражу. На даний час у нього виникла термінова необхідність продати зазначений вище гараж.

Необхідною умовою укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є надання нотаріусу витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що засвідчує належність об’єкта нерухомого майна продавцю, проте такий витяг йому може бути надано лише з приміткою про здійснені добудови і перепланування внаслідок яких збільшилась загальна площа гаражу, наявність якої робить неможливим відчуження гаражу.

10 квітня 2007 року при обстеженні зазначеного вище гаражу було встановлено, що внаслідок здійснених добудов і перепланувань збільшилась загальна площа гаражу; гараж складається з гаражу «Г» з оглядовою ямою «г», площею 46,0 м2 та погребу, площею 7,2 м2, тоді як правовстановлюючі документи на добудови відсутні.

На даний час МКП БТІ м. Луганська може надати витяг тільки із відповідною приміткою про виявлені розбіжності у розмірах загальної площі порівняно із фактичною, що робить неможливим відчуження майна і чинить перешкоди у розпорядженні належним позивачу на праві власності майном, що стало причиною його звернення до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі.

На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач вказує про те, що із заявленими позовними вимогами позивача не згоден, оскільки МКП БТІ не є належним відповідачем у справах щодо визнання права власності, тим більше БТІ не оспорює зазначене право власності, а лише проводить його державну реєстрацію. Також; вважає за необхідне залучення у якості належного відповідача - Управління комунальним майном Луганської міської ради.

Заслухавши осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу В.Р. Любінецькою, 22 вересня 1998 року за реєстровим номером 590, йому на праві приватної власності належить об’єкт нерухомого майна - гараж АДРЕСА_1 який складався з гаражу «Г» з оглядовою ямою «г», площею 27,7 м2 та погребу «П», площею 10,2 м2.

Після придбання, позивач за власні кошти зробив добудови і перепланування будівлі гаражу, внаслідок якої збільшилась загальна площа гаражу. На даний час у нього виникла термінова необхідність продати зазначений вище гараж.

Необхідною умовою укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є надання нотаріусу витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що засвідчує належність об’єкта нерухомого майна продавцю, проте такий витяг йому може бути надано лише з приміткою про здійснені добудови і перепланування внаслідок яких збільшилась загальна площа гаражу, наявність якої робить неможливим відчуження гаражу.

10 квітня 2007 року при обстеженні зазначеного вище гаражу було встановлено, що внаслідок здійснених добудов і перепланувань збільшилась загальна площа гаражу; гараж складає з гаражу «Г» з оглядовою ямою «г», площею 46,0 м2 та погребу, площею 7,2 м2, тоді як правовстановлюючі документи на добудови відсутні.

На даний час МКП БТІ м. Луганська може надати витяг тільки із відповідною приміткою про виявлені розбіжності у розмірах загальної площі порівняно із фактичною, що робить неможливим відчуження майна і чинить перешкоди у розпорядженні належним позивачу на праві власності майном, що стало причиною його звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, пред’явлений позивачем позов є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності права власності на спірне майно, що не поєднана із вимогами про повернення майна із чужого незаконного володіння або усунення перешкод, не пов’язаного із позбавленням володіння. Вимоги, викладені в позовній заяві, спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права розпорядження належним майном і виключення посягань на приналежне власнику майно шляхом підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного майна на праві власності.

В силу ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом спору по даній справі є визнання права власності на спірне майно, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільного права, таким чином, спосіб захисту оспорюваного права обраний в межах засобів, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В результаті використання матеріалів при проведенні робіт з добудов і перепланування з’явився новий об’єкт - гараж, що за загальною площею є більшим, ніж він був до їх проведення. Використані в процесі будівництва матеріали припинили своє існування в первісному вигляді та стали складовою частиною новоствореної речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 187 ЦК України при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, тоді як набуття права власності на перероблену річ встановлено ст. 332 ЦК України.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного вище закону, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов’язковій реєстрації прав власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Тоді як відповідно до п. 1.3 цього положення, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах, визначених адміністративно - територіальних одиниць.

Таким чином, вимоги про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна пред’явлені позивачем до належного відповідача по справі, яким є МКП «БТІ» м. Луганська, що також підтверджується висновками Вищого господарського суду України, викладеними у інформаційному листі № 01-8/2167 від 22.11.2005 року.

Витрати, пов’язані із вирішенням спору, позивач просив покласти на нього. Керуючись ч. 1 ст. 182, ст. ст. 187,328,332,386 Цивільного кодексу України, п. п. 1.3,1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, ст. 1 і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст. ст. ст. 5,6, 10,60,110,208,209,212-215,218,223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об’єкт нерухомого майна - гараж АДРЕСА_1 який складається з гаражу «Г» з оглядовою ямою «г», площею 46,0 м2 та погребу «П», площею 7,2 м2.

Витрати, пов’язані із вирішенням спору, які складаються із судового збору у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 (тридцять) гривень покласти на ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Ленінського районного суду м. Луганська заяви про апеляційне оскарження протягом 10-днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-днів після подання заяви про апеляційне оскарження.