Справа №2-126

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Борисюк Л.П.

при секретарі - Котенко В.С., Косенко А.М., Гук Є.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в кінці жовтня 2007 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки 3055 грн. матеріальної шкоди, 7000 грв. моральної шкоди та судові витрати посилаючись на те, що з вини відповідачки в ніч з 22 на 23 червня 2007 року була затоплена його квартира, що підтверджується актом ЖЕО №811 від 03.07.2007 року. В результаті затоплення квартири були пошкоджені в кімнаті стеля, стіни, електропроводка, паркет, вся квартира потребує великого ремонту, її відновлення згідно висновку спеціаліста складає 3055 грв.

Також позивач просив стягнути з відповідачки моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 7000 грв. посилаючись на те, що в результаті заподіяної шкоди у його дружини, яка є інвалідом першої групи, стався серцевий напад, він втратив спокій і надію на відновлення квартири також, що відповідачка раніше неодноразово затоплювала його квартиру, але він раніше не звертався до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка заперечувала проти позову в повному обсязі посилаючись на те, що її вина в затопленні квартири позивача не встановлена, що акт ЖЕО № 811 від 03.07.2007 року комісією ЖЕО було складено без обстеження її квартири, на припущеннях, що в квартирі позивача після підключення води відбувся розрив гнучкого шлангу підводки гарячої води на кухні, в результаті чого були залиті нижче розміщені квартири і тим самим була залита кухня позивача, що в її квартирі яких-небудь неполадок в сантехніці виявлено не було. Також посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 02.07.2008 року, згідно якого не встановлена причина залиття квартири позивача, вважає, що доводи останнього не доведені і безпідставні.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в ніч з 22.06 на 23.06.2007 року сталося залиття квартир АДРЕСА_2, що підтверджується книгою реєстрації диспетчера ЖЕО №811 м. Києва, актом ЖЕО (а.с. 7,23).

В момент залиття мешканці квартир позивача та відповідача були відсутні, аварійна служба перекрила стояк холодної та гарячої води в будинку.

Згідно акту ЖЕО №811 від 03.07.2007 року було встановлено, що залиття сталося з вини мешканців квартири №4 9, які залишили відкритими крани гарячої води і, що внаслідок залиття були залиті всі приміщення квартири: кімната, кухня, коридор, ванна, кладовка, згоріла на кухні триполюсна електропроводка з електровилкою під електроплиту, в кімнаті вздувся паркет, пошкоджена електропроводка.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків слюсар-сантехнік ОСОБА_3 пояснив суду, що 25.06.2007 року він включав воду в будинку і піднімався в квартиру №4 9 на предмет її обстеження, то вся сантехніка в квартирі була ціла, не пошкоджена, причини залиття він не виявив. Також пояснив, що в цей день в квартирі №36 був порив підводки води на кухні.

Свідок ОСОБА_4 - майстер технічної дільниці пояснила суду, що вона була в квартирі позивача в понеділок 25.06.2007 року, що найбільше була залита кухня, згоріла фаза, що в квартирі давній ремонт, обої на кухні старі, стіна була мокра, на стелі були краплі води, в кімнаті підлога була суха, в квартирі №49 поломок не було. Акт від 03.07.2007 року був складений на припущеннях, причина залиття не встановлена.

Свідок ОСОБА_5 - майстер ЖЕО пояснила суду, що з п’ятниці на суботу в 4 години ранку чергові перекрили воду по стояку, бо мешканців квартир №36 і №49 не було, що вона була в квартирі №36 в понеділок, в ній довго не проводився ремонт, були залиті стеля і стіни не дуже. В квартирі №49 все було сухо, що акт склали на припущеннях, причина залиття не була встановлена.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що міняв розетку на кухні позивача, слідів залиття не бачив, в квартирі №4 9 не був. Акт підписав не читаючи, довіряв працівникам ЖЕО, обстеження в квартирі не проводив.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він з дружиною були відсутні в момент залиття, приїхали в неділю, увечері, що 25.06.07 р. до них в квартиру прийшли слюсар ОСОБА_3 і ОСОБА_8 обстежувати квартиру, що він цього ж дня спускався в квартиру позивача №36 і бачив, як на кухні із підводки текла вода, у них в квартирі було сухо.

Про те, що в квартирі №36 при включенні 25.06.2007 року стояків лопнула гнучка підводка, підтверджується листом ЖЕО №811 (а.с. 45).

Згідно даного листа вбачається, що встановити справжню причину залиття квартири №36 було неможливо, оскільки мешканці квартири №49 не надали доступу до квартири, а так як квартира №36 була залита, то працівники ЖЕО прийшли до висновку, що залиття сталося саме з вини мешканців, які проживають вище (а.с. 45).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2513 від 02 липня 2008 року встановити причину залиття квартири АДРЕСА_1 неможливо. Єксперт попереджувався судом про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України і за клопотанням позивача додатково допитувався в судовому засіданні, де підтвердив свій висновок, тому не вірити йому у суду немає підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача ґрунтуються на акті ЖЕ0-№811 від 03.07.2007 року, який суд не може вважати за доказ, оскільки він складений на припущеннях.

Таким чином аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що вина відповідачки в заподіянні шкоди позивачу не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, тому в позові слід відмовити.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 57-60,88,130,209,221-215,223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів, шляхом подачі заяви з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.