Справа №2-1084
2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Борисюк Л.П.
при секретарі - Гук Є.Л.
з участю представника позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Аеробуд» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 29 січня 2009 року звернулася до суду з вищеназваним позовом до відповідача, в якому просила поновити її на посаді маляра третього розряду, стягнути з відповідача борг по заробітній платі за відпрацьований час, зобов’язати останнього прийняти та сплатити листки непрацездатності, стягнути моральну шкоду і судові витрати.
При цьому зазначала, що у відповідача вона почала працювати на посаді маляра третього розряду з 24 листопада 2006 року, з оплатою за почасовим тарифом. З 26 вересня 2008 року за наказом начальника вона працювала на об’єкті «Чайка», разом зі своєю дочкою, де в неї почали виникати суперечки з прорабом ОСОБА_3, який не створював належних умов для роботи, через що працювали без освітлювальних приладів, без належних будівельних інструментів. 07.10.2008 року на незаконні дії прораба вона написала скаргу генеральному директору ЗАТ «Аеробуд», а з 08.10.2008 року по 18.10.2008 року була на лікарняному. Коли вийшла на роботу, то надала лікарняний лист прорабу, але той його не прийняв і заявив, що роботи для неї і її доньки у нього немає. Після цього вона повторно зверталася зі скаргами на ім’я президента ЗАТ «Аеробуд», однак відповіді не отримала. В листопаді їй і дочці перестали виплачувати заробітну плату. Першою до суду звернулась її дочка і в судовому засіданні від дочки вона дізналась, що її звільнили за прогул, але фактично вона продовжувала виходити на роботу, наказу про звільнення їй ніхто не вручав. Вважає звільнення незаконним, просила поновити її на роботі, виплатити заробітну плату, оплатити лікарняний листок непрацездатності та стягнути з відповідача 20000 грв. моральної шкоди, оскільки вона людина перед пенсійного віку, дуже близько прийняла ці негаразди, приїхала на заробітки з іншого міста, внаслідок чого зазнала великої душевної травми.
В судовому засіданні позивачка та її представник неодноразово уточнювали позовні вимоги та зазначили, що позивачка тільки 10.11.2008 року дізналась про порушення свого права на нарахування і виплату заробітної плати, про що вона зазначила у скарзі від 10.11.2008 року на ім’я генерального директора. Трудову книжку відповідач їй віддав лише 2Ь.01.2009 року, тому вважає, що місячний строк для звернення до суду про поновлення на роботі нею не пропущений. Вважають, що звільнення позивачки з роботи незаконне, оскільки про своє звільнення вона не була повідомлена, в суді від представника відповідача їй стало відомо що 24.10.2008 року був складений акт про те, що вона була відсутня на робочому місці, а 27.10.2008 року відповідачем був складений акт про те, що вона відмовилась надати пояснення з цього приводу, що дані обставини не відповідають дійсності і навмисно складені заднім числом. Просили поновити позивачку на роботі з дня звільнення з 28.10.2008 року та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з жовтня 2008 року по червень 2009 року в розмірі 18720 грв. 28 коп., також моральну шкоду в розмірі 5000 грв., оскільки остання втратила нормальні життєві зв’язки та погіршилось самопочуття.
Представник відповідача заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачка була звільнена за прогул, оскільки була відсутня на робочому місці 24.10.2008 року протягом 4 год. 35 хв., про що був складений акт. Пояснити свою відсутність на робочому місці відмовилась, про що також 27.10.2008 року був складений відповідний акт. Також посилався на те, що позивачка і раніше порушувала трудову дисципліну, що розрахунок при звільненні остання отримала і повідомлення про звільнення їй направлено 29.10.2008 року, про що свідчить штамп на конверті та квитанція про сплату поштових послуг. Крім того, позивачці 03.12.2008 року направлена відповідь на скарги, в якій йшлося про її звільнення та необхідність з’явитися за трудовою книжкою. Моральну шкоду також не визнає, вважає позов безпідставним і просив в його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка була прийнята на роботу в ЗАО «Аеробуд» 24.11.2008 року на посаду маляра третього розряду, з оплатою за часовим тарифом (в підрозділ спеціальної дільниці оздоблювальних робіт №4) (а.с. 33).
28 жовтня 2008 року наказом №930 остання була звільнена з посади за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Без виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку. Підстава звільнення: акт від 24.10.2008 року про відсутність на робочому місці, акт про відмову від дачі пояснень 27.10.2008 року (а.с. 23).
Трудова книжка видана позивачці 26.01.2009 року (а.с. 53).
Звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватись з додержанням правил, встановлених для дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, позивачка же звільнена за прогул, без виплати компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до ч. 3 ст. І49 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Однак позивачка була звільнена з роботи без врахування зазначених вимог і без згоди профспілки.
Як вбачається з протоколу засідання профспілкового комітету, рішення «згода» на звільнення ОСОБА_2 прийнято без відібрання у неї пояснень, не встановлена її причина відсутності на роботі, не відібрані письмові пояснення та не вручено наказ під розписку, як того вимагає закон.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору за п. 2-5,7 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за згодою профспілкової організації.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкової організації.
Згода профспілки на звільнення позивачки була надана 02.07.2009 року у спосіб, що не відповідає вимогам закону.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що про своє звільнення за прогул 24.10.2008 року вона дізналась від дочки, при розгляді її справи до відповідача про стягнення заробітної плати, що вона продовжувала виходити на роботу, однак наказ про звільнення їй адміністрація не вручала ні особисто, ні поштою. Свідки які б могли підтвердити, що вона була на роботі цього дня, звільнились з роботи, інші знаходяться у відпустках без збереження зарплати.
Однак, її доводи про те, що вона продовжувала виходити на роботу, підтверджуються актом який складений в 18 год. 10 хв. 27.10.2008 року на об’єкті «Чайка» про відмову ОСОБА_2 надати письмові пояснення з приводу її відсутності на робочому місці 24.10.2008 року з 10 год. до 14 год. 35 хв, (а.с. 43), що свідчить про те, що остання була на роботі і цей факт підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_4 та інші.
Доводи представника відповідача про те, що позивачка була ознайомлена з наказом і, що вона і раніше порушувала трудову дисципліну не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки представник відповідача не надав суду ніяких доказів про застосовування таких заходів до останньої.
Доказів про направлення позивачці копії наказу представник відповідача також не надав, а з квитанції від 29.10.2008 року, на яку він посилається (а.с. 28) не зрозуміло кому і яка саме направлена кореспонденція.
Лист направлений 29.10.2008 року ОСОБА_5 - дочці позивачки, в якому ОСОБА_2 пропонують забрати трудову книжку (а.с. 46).
Лист від 03.12.200 року, уже з описом відправленої кореспонденції -відповідь на скарги, відправлений в грудні 2008 року, не є доказом про вручення наказу про звільнення.
Доводи представника відповідача про те, що з відповідачкою проведений повний розрахунок при звільненні і що, при цьому врахований лікарняний листок, також не надано. З розрахункового листка за жовтень видно, що позивачці нарахована заробітна плата за 8 днів (а.с. 54), а згідно табелю (а.с. 55) відмічено, що з 08.10.2008 року по 17.10.2008 року включно, вона хворіла, однак заробітна плата за ці дні не нарахована. Лікарняний листок прораб ОСОБА_3 відмовився у неї взяти, що підтвердив в судовому засіданні.
Згідно цього ж табелю позивачка була відсутня на роботі 24.10.08 р. вісім годин, а згідно акту від 24.10.2008 року вона була відсутня 4 години 35 хвилин.
Допитана судом свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона працює у відповідача начальником відділу по роботі з персоналом і є головою профспілкового комітету, яка підтвердила суду, що 27.10.2008 року позивачка була на роботі, однак відмовилась дати пояснення про відсутність на робочому місці 24.10.2008 року, про що був складений акт, також пояснила, що на засіданні профспілкового комітету позивачка пояснила, що вона була присутня на роботі, однак в акті це не відображено.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що позивачка працювала на його дільниці маляром, що були суперечки, що роботу, яку виконувала остання його не завжди влаштовувала, що він бачив лікарняний, однак не прийняв його, що заходів дисциплінарного стягнення до позивачки не приймалось, проводилась усна бесіда з начальником відділку.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що розбирався зі скаргами позивачки на ОСОБА_3, проводив бесіду з останньою і переводив на інші відділки роботи, що в жовтні позивачка виходила на роботу, але не працювала.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягненні розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню відповідно до ст. ст. 116-117 КЗпП України та наданого розрахунку в розмірі 18 720 грв. 28 коп. за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року.
Суд вважає, що позивачка не пропустила строк позовної давності, оскільки їй не був вручений наказ про звільнення її з роботи, а трудову книжку вона отримала 26.01.2009 року.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд, частково стягує моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки позивачки не в повній мірі довела свої вимоги в цій частині позовних вимог.
Оскільки заявлені вимоги, в силу закону, не були оплачені судовим збором, при подачі позовної заяви, то суд у відповідності зі ст. 88 ЦПК України стягує його з відповідача на користь держави в розмірі 148 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грв.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 43,115,116,117,149,233,237-1 КЗпП України, ст. ст. 57-60,130,209,212-215,223,367 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді маляра третього розряду в ЗАТ "Аеробуд" з 28 жовтня 2008 року.
Стягнути з ЗАТ "Аеробуд" (м. Київ, вул Пшенична, 4) ідентифікаційний код 32424632) на користь ОСОБА_2 - 13 993 грн. 18 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу включаючи оплату за лікарняні листки, 1000 грв. - моральної шкоди та 30 грв. - витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ЗАТ "Аеробуд" на користь держави судовий збір в розмірі 148 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на користь Державної судової адміністрації (р/р 31214259700009 банк ГУДК у м. Києві МФО820019 ЄДРПОУ26077945 отримувач УДК у Святошинському районі м. Києва).
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітку на користь ОСОБА_2 за один місяць.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти дні з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.