Справа №22-ц-556 Головуючий у І інстанції – Собина О.І.
Категорія 41 Суддя-доповідач – Шевченко В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
30 березня 2010 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Шевченка В.А., Семеній Л.І.,
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами виконавчого комітету Сумської міської ради, Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство з обслуговування житла», ОСОБА_5, Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром», про визнання членом сім’ї померлої, визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні кімнатою, виселення, визнання рішення Сумського міськвиконкому незаконним, визнання ордеру незаконним, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Сумської міської ради з позовом про визнання його членом сім’ї померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 і визнання за ним права на користування кімнатою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1992 року він постійно однією сім’єю проживав з ОСОБА_6 і вів з нею спільне господарство.
У подальшому у зв’язку з тим, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 27 лютого 2007 року № 77 дану займану ним кімнату було виділено ОСОБА_3 з видачею їй ордера № 1785 від 15 березня 2007 року, а також у зв’язку з вселенням її в кімнату та приватизацією нею житла разом з сином ОСОБА_4, отриманням ними свідоцтва про право власності на житло від 14 червня 2007 року, позивач, неодноразово доповнюючи свої вимоги, просив також визнати вказане рішення виконкому незаконним, ордер і свідоцтво про право власності на житло – недійсними, та усунути йому перешкоди у користуванні кімнатою шляхом спонукання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до звільнення її від належного їм майна та їх виселення в раніше займане ними житлове приміщення.
Крім цього позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Поряд з Сумською міською радою відповідачами за заявленими вимогами є виконком Сумської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство з обслуговування житла», ОСОБА_5, ВАТ «Сумихімпром» беруть участь у справі як треті особи.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2010 року на часткове задоволення позову ОСОБА_2 постановлено визнати його членом сім’ї ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, з визнанням за ним права користування кімнатою АДРЕСА_1, визнати рішення виконкому Сумської міської ради № 77 від 27 лютого 2007 року в частині надання даної кімнати ОСОБА_3 незаконним, а ордер на її ім’я № 1785 від 15 березня 2007 року і свідоцтво про право власності на вказану кімнату, видане на неї та ОСОБА_4 – недійсними.
Також ухвалено усунути позивачеві перешкоди у користуванні зазначеною кімнатою, зобов’язавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити кімнату від неналежного їм майна, і виселити їх з цієї кімнати у раніше займане житлове приміщення.
У задоволенні вимог про відшкодування позивачеві моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційних скаргах виконкому Сумської міської ради та ВАТ «Сумихімпром» ставляться питання про скасування рішення в повному обсязі з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.
Як вірно встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вселилася в кімнату № 610 площею 11,9 м2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі ордера від 03 грудня 1991 року (Т. 2, а. с. 248).
Позивач ОСОБА_2 з 1992 року по день її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав з нею і вів спільне господарство, перебуваючи з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах, що об’єктивно підтверджується дослідженими судом матеріалами перевірок Зарічного ВМ УМВС України в Сумській області, даними про місце проживання позивача, відображеними у його медичних документах, а також показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими наведеними у рішенні доказами.
Рішенням виконкому Сумської міської ради від 09 грудня 2003 року № 793 гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку для проживання малих сімей (Т. 1, а. с. 198).
За таких обставин суд з огляду на положення ст. ст. 64, 65 ЖК України дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач, будучи членом сім’ї наймача ОСОБА_6, набув самостійне право на користування спірним житлом, у зв’язку з чим рішення виконкому від 27 лютого 2007 року № 77 про затвердження рішення адміністрації та об’єднаного профкому ВАТ «Сумихімпром» від 31 жовтня 2006 року № 17 про виділення цього житла ОСОБА_3, суд вірно визнав незаконним, а виданий на її ім’я ордер відповідно до ст. ст. 58, 59 ЖК України – недійсним.
Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вправі були приватизовувати житлове приміщення, про яке йде мова, видане їм свідоцтво про право власності на нього теж є недійсним.
З урахуванням викладеного в частині вирішення вимог про усунення позивачеві перешкод у користуванні житлом і виселення сім’ї ОСОБА_4 з жилого приміщення рішення суду теж є законним і обґрунтованим.
Виселення відповідачів у раніше займане ними жиле приміщення відповідає вимогам ст. 117 ЖК України і по суті є правильним.
Незазначення судом конкретного приміщення, яке повинно бути надане відповідачам, викликане небажанням самої ОСОБА_3 надати суду першої інстанції точні дані відносно того, де вона раніше фактично проживала: за місцем реєстрації в гуртожитку по АДРЕСА_2 чи в найманих квартирах.
Крім того, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, яких у більшій мірі стосується це рішення – його не оскаржують.
У разі ж виникнення спору щодо надання житла з органом, що здійснює управління житловим фондом, вони не позбавлені можливості звернутися до суду на загальних підставах.
Таким чином, у частині вирішення перелічених вище вимог суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Щодо вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині рішення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Так рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 19 серпня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської міської ради, виконкому та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди було відмовлено. Після цього вимог про відшкодування моральної шкоди окремо до ОСОБА_4 не заявлялося.
Не зважаючи на це, місцевий суд при новому розгляді справи знову вирішив ці вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
Так як з питання про відшкодування моральної шкоди вимоги до ОСОБА_4 окремо не заявлялося після набрання чинності рішенням суду від 19 червня 2009 року та залучення його до участі у справі, в цій частині рішення підлягає скасуванню без направлення справи на новий розгляд через відсутність предмета такого розгляду.
В частині вирішення спору про відшкодування позивачеві судових витрат рішення суду відповідає вимогами процесуального законодавства.
Наведені у скарзі виконкому Сумської міської ради доводи щодо незаконності рішення в частині відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу теж є безпідставними, оскільки вони підтверджені документально і їх розмір не перевищує граничних меж, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Керуючись ст. 88, п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 303, 304, 307, 308, ч. 1 ст. 310, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги виконавчого комітету Сумської міської ради, Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2010 року у даній справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської міської ради, виконкому Сумської міської ради, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати і провадження в цій частині закрити.
В частині вирішення спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди рішення скасувати.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - /підпис/
Судді - /підписи/
З оригіналом згідно: суддя В.А. Шевченко