Справа № 2 –2747/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року м. Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого – судді Сингаївського О.П.,
з участю секретаря Котелянець Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з даними позовом, де в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.03.2010 року уклала з відповідачами договір дарування, яким передбачено безоплатну передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність позивача 66/100 частини житлового приміщення по АДРЕСА_1. Зазначений договір було укладено в простій письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням 19.04.2010 року. Відповідачі відмовилися вчинити нотаріальне посвідчення договору, у зв’язку з чим, позивач просить визнати дійсним договір дарування, укладений між нею та відповідачами 22.03.2010 року.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримала з тих самих підстав.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала і проти його задоволення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, але направив до суду листа з проханням розглядати справу у його відсутність, в позовних вимогах поклався на розсуд суду.
У відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.03.2010 року між сторонами було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно передали у власність ОСОБА_1 66/100 частини житлового приміщення по АДРЕСА_1, що на праві власності належать дарувальникам, з яких ОСОБА_2 10/100 частини згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2009 року № 23089141 і ОСОБА_3 10/100 частини згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2009року № 23089141 та 46/100 частини згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2010року № 24970246.
Відповідно до пункту 3.4 зазначеного договору дарувальники та обдарована узгодили посвідчити цей договір дарування у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Тов’янського С.Я. 19.04.2010 року.
Сторони домовились щодо усіх істотних умов договору і фактично відбулось повне виконання договору, але відповідачі відмовилися від його нотаріального посвідчення, посилаючись на ту обставину, що така угода для них є економічно невигідною, і може мати місце тільки при внесенні позивачем додаткових коштів.
Таким чином, відповідачі в справі не виконали своїх зобов’язань перед позивачем.
При розв’язанні даного спору суд застосував наступні законодавчі норми.
Визначений ст. 181 ЦК України перелік нерухомих речей, серед перерахованого, також включає до себе і об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином до предмету вищенаведеного договору можливо застосувати вимоги ст. 657 ЦК України про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Не суперечить встановленим обставинам в даному контексті і загальні засади посвідчення правочину, визначені ст. 209 ЦК України, про те, що право чин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках встановлених законом або домовленістю сторін.
Згода якої дійшли в даному випадку сторони у п.п.2.1.-2.3. договору щодо зобов’язань, в подальшому після виконання умов угоди, що сторонами не оспорюються, однак була проігнорована відповідачами.
У подальшому випадку законодавець передбачив у ч.2. ст. 220 ЦК України, що в разі коли сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Договір, визнаний судом дійсним, підлягає державній реєстрації відповідно до вимог ст. 334 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 181, 209, 220, 391, 657 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати договір дарування, укладений 22.03.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1, за яким ОСОБА_2 і ОСОБА_3 передали безоплатно у власність (подарували) ОСОБА_1 66/100 частин житлового приміщення по вулиці Б.Тена, 48 у місті Житомирі, дійсним з моменту укладення без наступного нотаріального посвідчення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.П. Сингаївський