Справа № 1-94/10

В И Р О К

і м е н е м                У к р а ї н и

28 липня 2010 року                        Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого– судді                     Сірої Г.І.

за участі секретаря                                       Ткаченка А.В.

з участю прокурора                                      Мусіяки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевці справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і жительки с. Хрещатик Кролевецького району, громадянки України, з середньою освітою, вдови, непрацюючої, судимої Кролевецьким районним судом за ч. 1 ст. 164 КК України 20 червня 2007 року до 120 годин громадських робіт; 20 грудня 2007 року за ч. 2 ст. 389 КК України, ст. 71 КК України – один рік 10 діб обмеження волі, звільнилася 03 квітня 2009 р. по відбуттю покарання,-

- за ч. 2 ст. 164 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 судима Кролевецьким районним судом за ч. 1 ст. 164 КК України.

Рішенням Кролевецького районного суду від 19.02.2004 р. ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав щодо своїх дітей – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, і з неї стягнуті аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини її доходів, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісяця до повноліття дитини. За вироком Кролевецького районного суду від 20.06.2005 р. по 01.04.2007 р. вона визнана винною у злісному ухиленні від сплати аліментів за період з 01.05.2007 р. Після звільнення в квітні 2009 року ОСОБА_1 продовжує злісно ухилятися від сплати аліментів на двох дітей, ніде не працює, мір до працевлаштування не приймає, на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України не реагує, ніякої іншої допомоги на дітей не надає. За період з квітня 2009 р. по квітень 2010 року заборгованість по аліментам складає 3399 грн. 50 коп. або 13 місяців.

Допитана в якості підсудної ОСОБА_1 визнала свою вину та дала показання про те, що вона за рішенням суду позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4, діти знаходяться в Конотопській школі-інтернаті. В школі вона їх не відвідувала, а зустрічалася з ними у родичів покійного чоловіка, які беруть дітей на вихідні. З часу стягнення аліментів вона до квітня 2010 року аліментів не сплачувала. В 2007 році вона була засуджена за ухилення від сплати аліментів, а потім за ухилення від відбування покарання за вироком суду. Після звільнення в квітні 2009 року вона неодноразово попереджалася про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів державним виконавцем, однак не працевлаштувалася і аліменти не сплачувалися. Поважних причин для непрацевлаштування не має. В квітні 2010 р. вона допомагала своїх родичці по господарству і вона сплатила за неї 70 грн. аліментів; з травня 2010 року вона допомагає по господарству ОСОБА_5 і та сплачує за неї по 100 грн. аліментів в місяць.

Крім визнання вини самою підсудною, її вина підтверджується зібраними по справі доказами:

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила, що у неї на виконанні виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 знаходиться з вересня 2009 року, до цього виконавчий лист був на контролі у інших державних виконавців. З часу стягнення аліментів до квітня 2010 р. не було сплачено аліментів жодної копійки. В березні та квітні 2010 року вона попереджала ОСОБА_1 про відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів; до цього вона не з’являлася на її виклики у відділ ДВС. Майна, на яке можна звернути стягнення по аліментам, у ОСОБА_1 немає. В квітні 2010 р. на рахунок ДВС надійшло 66 грн. в рахунок аліментів від ОСОБА_1, хто їх перерахував, вона сказати не може. Вже після порушення кримінальної справи в травні-липні 2010 р. на рахунок ДВС надійшло тричі по 100 грн. аліментів від ОСОБА_1; перераховує вона їх сама чи хтось інший вона сказати не може. Заборгованість по аліментам на час звернення з поданням в РВ ГУМВС, на 01.05.2010 р., складала 10632 грн., за останні 13 місяців – 3399 грн. 50 коп.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання про те, що вона як і інші жителі с. Хрещатик неодноразово вела розмову з ОСОБА_1 про те, що вона повинна влаштуватися на роботу та сплачувати аліменти на дітей, які знаходяться в Конотопській школі-інтернаті. До того ж вона мала періодичні заробітки, допомагаючи людям по господарству, однак ОСОБА_1 на ці розмови не реагувала, більш того вона не бажала цікавитися інтересами дітей, і в квітні 2010 р., коли діти приїздили в село, про що вона була попереджена, просто сховалася від дітей в лісі. В квітні 2010 року до неї як до депутата сільської ради звернулася ОСОБА_8 і передала їй 70 грн., пояснивши при цьому, що ОСОБА_1 допомагала її бабусі по господарству, за що та заплатила їй 70 грн. Так як їм відомо про те, що ОСОБА_1 сплачувати повинна аліменти, однак цього не робить, в тому числі за рахунок тих грошей, які їй давалися раніше, то просила перерахувати кошти в Конотопську школу-інтернат, що вона і зробила.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила обставини передачі ОСОБА_7 70 грн. від її бабусі, якій ОСОБА_1 допомагала побілити хату для сплати в рахунок аліментів.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1, знає її дітей, які зараз перебувають в школі-інтернаті в зв’язку з позбавленням ОСОБА_1 батьківських прав. ОСОБА_1 ніде не працює і не бажає, на її думку, цього робити. Після відбуття покарання вона повернулася в с. Хрещатик і вона неодноразово говорила з ОСОБА_1 про те, що вона зобов’язана працювати і сплачувати аліменти. Можливість працевлаштуватися в с. Хрещатик є, зокрема, в Хрещатинське лісництво, де працюють не лише жителі с. Хрещатик, а і жителі м. Кролевець. В січні 2010 р. за її наполяганням та її чоловіка ОСОБА_1 відпрацювала 11 днів в лісництві. Хоча вона не виконувала денної норми, вона заробила 560 грн., які витратила на себе, не сплативши ні копійки аліментів. На її думку, ОСОБА_1 просто не бажає працювати і піклуватися про дітей, зокрема, про їх матеріальне забезпечення. Вона в квітні 2010 р. уникла навіть зустрічі з дітьми, хоча знала про їх приїзд в село. Проживає ОСОБА_1 за рахунок заробітків по людях, присадибної ділянки взагалі не обробляє, ніякого підсобного господарства не має, хоча вад здоров’я, чим би можна було пояснити небажання працювати, не має.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання про те, що з травнвя 2010 року ОСОБА_1 допомагає їй по господарству, так як вона проживає з престарілою паралізованою матір’ю і потребує допомоги як по господарству, так і по догляду за матір’ю. Вона погодилася на те, що 2-3 місяці ОСОБА_1 поживе в неї, поки влаштується на роботу, вона забезпечить її їжею та одягом і буде сплачувати по 100 грн. в рахунок аліментів, що і було зроблено. Її син перерахував на рахунок ДВС по 100 грн. три рази. ОСОБА_5 також пояснила, що ОСОБА_1 допомагала по господарству і іншим, які платили їй гроші. В розмові з ОСОБА_1 вона неодноразово говорила, що їй необхідно працевлаштуватися і сплачувати аліменти, до того ж така можливість є. На її думку, зароблені гроші ОСОБА_1 могла частково перерахувати в рахунок аліментів, якщо б у неї було бажання на це.

В ході досудового слідства в якості потерпілих були допитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які дали свідчення про те, що за час перебування в Конотопській школі-інтернаті мати їх не відвідувала, ніяких подарунків чи іншої допомоги не передавала (а.с. 45, 47). Це підтвердила на досудовому слідстві і їх законний представник ОСОБА_10, пояснивши, що ОСОБА_1 до дітей не приїздила, аліменти на дітей не сплачує, іншої допомоги не надає (а.с. 51).

Вина підсудної підтверджується іншими зібраними по справі доказами:

- матеріалами виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (а.с. 10-18, 20, 28);

- розрахунком заборгованості по аліментам станом на 1.05.2010 р. (а.с. 8, 9);

- розписками ОСОБА_1 про попередження її про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України від 29.04.2010 р. та 30.03.2010 р. (а.с. 10);

- довідкою Кролевецької ЦРЛ про те, що в період з 2008 р. по березень 2010 р. ОСОБА_1 не зверталася за медичною допомогою (а.с. 65);

- довідкою Кролевецького центру зайнятості про те. що ОСОБА_1 не зверталася як шукаюча роботу (а.с. 66); не зверталася вона з приводу працевлаштування в організації за місцем її проживання (а.с. 69, 71);

- вироком Кролевецького районного суду від 20 червня 2007 року (а.с. 73);

- рішенням Кролевецького районного суду від 19.02.2004 р. про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та стягнення аліментів (а.с. 75).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 164 КК України, оскільки вона, будучи раніше судимою за ч. 1 ст. 164 КК України, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної, її ставлення до скоєного. Обставин, що пом’якшують покарання, судом не встановлено. Обтяжуючою обставиною суд визнає, що ОСОБА_1 вчинила злочин, будучи раніше судимою за ч. 2 ст. 389 КК України.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, тривалий час не працююча.

Судом проаналізовано факт сплати підсудною аліментів в квітні-липні 2010 року з точки зору її відношення як до самої сплати аліментів, так і до факту порушення кримінальної справи. Як вбачається з показань свідків і самої підсудної фактично ці кошти були сплачені з ініціативи осіб, які знають про обов’язок ОСОБА_1 сплачувати аліменти і про те, що ОСОБА_1 навіть при наявності у неї коштів аліменти не сплачує. Це підтверджується тим фактом також, що, отримавши 560 грн. в квітні 2010 р., вона з зазначеної суми не сплатила жодної копійки аліментів, а витратила гроші на власні потреби. На думку суду, підсудна взагалі ігнорує закон, який зобов’язує її до матеріального забезпечення дітей, щодо яких вона позбавлена батьківських прав, про що свідчить і факт ухилення її від відбування покарання за вироком суду від 20.06.2007 р. Звільнившись з місць відбування покарання, вона з власної ініціативи не сплачувала аліменти. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виправлення підсудної можливе лише в умовах застосування до неї покарання у виді обмеження волі, що пов’язано з обов’язковим залученням засудженої до праці. При цьому суд вважає, що немає підстав для застосування до неї більш м’якого покарання, передбаченого законом, враховуючи при цьому і те, що за аналогічний злочин їй було призначено покарання у виді громадських робіт, від відбування якого вона ухилялася.

Керуючись ст.323, 324 КПК України,-

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, і призначити їй за цим законом покарання у виді двох років обмеження волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно засудженої залишити підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: