ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 червня 2010 року 18:45 № 2а-8677/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засідання Патратій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
до громадянина Грузії ОСОБА_1
про примусове видворення іноземного громадянина за межі України, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві громадянина Грузії ОСОБА_1 з позовом до при примусове видворення іноземного громадянина за межі України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що громадянин Грузії ОСОБА_1 року грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянство, що є підставою для його видворення за межі України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності з посиланням на відсутність коштів.
Зважаючи на те, що клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача надали обидві сторони по справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
12 січня 2010 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було прийнято рішення про видворення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, встановивши термін виїзду до 15 січня 2010 року, та заборонив подальший виїзд в Україну терміном на п’ять років.
Із зазначеним рішенням відповідач ознайомився 12 січня 2010 року, що підтверджується копією розписки наявною в матеріалах справи.
Згідно пояснення відповідача він прибув до України в 2005 році по національному паспорту, повернутись до Грузії він не може через відсутність коштів. У зв’язку з тим, що ним був загублений паспорт він не працює. Дозвіл на роботу не отримував. Він визнає, що порушує імміграційне законодавство України і зобов’язується з’явитись в посольство для отримання тимчасового проїзного документу для виїзду за кордон.
Рішення Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 січня 2010 року відповідачем виконано не було.
Суду не надано доказів оскарження зазначеного рішення в судовому порядку.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 року у справі № 3-1915/10 про адміністративне правопорушення визнано винним ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (копія постанови наявна в матеріалах справи).
Статтею третьою Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну або виїздом з України, передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Згідно зі ст. 30 вищезазначеного Закону за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 32 цього ж Закону орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Виходячи з того, що справа розглядається в письмовому провадженні, суд приймає рішення на основі наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Враховуючи, що відповідач не має засобів до існування та необхідних коштів для залишення території України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Примусово видворити громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України.
4. Звернути постанову до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Дегтярьова