Справа № 2-а-2787/10                                                                                      

                                                                      П  О  С  Т  А  Н  О В  А

                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              28 травня  2010 року                                                                                           м. Харків

            Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Сугачової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов’язання до вчинення дій, -

                                                             в  с   т   а   н   о   в  и  в:

           Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, здійснивши відповідні нарахування і виплати на його користь недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р.

           Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

           Сторони звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, в зв’язку з чим, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.

            Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

           Судом  встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Відповідно до положень  ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

            ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12. 2005р.  дію ст.6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік  зупинено.

             ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01. 2006р., до статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

            Між тим, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

             Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12. 2005р.  та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р.  неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

             Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не існувало підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році.  

            Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік та за 2008 рік  суд вважає їх таким, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

            Так, відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ  «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 ЗУ України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону,  зупинено.

             Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ  «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

        У відповідності  до п.п .41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції, а саме: дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  ЗУ "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

        Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008р. визнано неконституційними положення п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

        Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного

закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

                      Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та  від 22.05.2008 р., приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення зазначених рішень Конституційного суду України є противоправною та такою, що порушує права позивача.

             Так,  відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України

рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

               За період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.  сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу складає 742, 65 грн., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно  до ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.».  

              Також, з 22.05.2008р.  відповідач повинен нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

          Разом з цим, до 22.05.2008 р., тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008р., з урахуванням  п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.    

               За період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. сума, яка підлягала нарахуванню позивачу складає 1170 грн. 60 коп., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно  до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р.». Виплачено позивачу за даний період 579,30 грн.

              Отже,  позивачу підлягає виплаті недоплачена сума у розмірі 591,30 грн.

                У період 2009р. позивачу сплачувалось щомісячно  соціальна допомога в розмірі 49,80грн., при тому, що згідно з ЗУ «Про державний бюджет України на 2009рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в тих розмірах, що діяли у грудні 2008р., тобто – 498грн., отже позивачу також підлягає виплаті недоплачена сума допомоги і за 2009 рік.

               Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

               Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС  України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

                Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

                Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

               Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

               Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

                 З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

              Також є безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

               Не заслуговують на увагу ствердження відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

               Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

               Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

               Суд  відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, оскільки,  відповідно до ч.2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»  суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а також суд вважає причину пропуску строку, як похилий вік та правова необізнаність позивача, поважною.

            Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

                 Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                      п  о  с  т  а  н  о  в  и  в:

               Адміністративний позов   ОСОБА_1     задовольнити частково.

               Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007р.  до  31.12.2007р. ,   за  2008 рік з 22.05.2008 р.  до  31.12.2008 р.  ,  за 2009р.  з 01.01.2009р. по  31.12.2009р.

               В іншій частині позовних вимог  - відмовити.  

               Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна ) грн. 70 коп.

                   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя