Справа № 2-а-2267/10

                                      П О С Т А Н О В А

                                                                          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

             27 липня 2010 року                                                                                                                  м. Харків

            Московський районний суд м. Харкова в складі:

            головуючого судді Сугачової О.О.,

            за участю секретаря Нечаєвої К.О.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради,  Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинення дій, стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення,   -

                                                                                в с т а н о в и в :

            Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання дій  Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації незаконними, зобов’язання зробити перерахунок належних позивачу соціальних виплат за 2007-2009р.р., стягнути на свою користь недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2009р.р. відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Позивач в судове засідання не з’явився, будучи повідомленим про день та час розгляду належним чином.            

            Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, надавши заперечення, якими позов не визнали,          у зв’язку з чим, суд вирішив розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

            Суд, вивчивши матеріали справи та надані суду докази надійшов до наступного.

            Так, судом встановлено що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується наданими копіями посвідчень, довідкою МСЕК та не заперечується сторонами.

            Із довідки Харківського обласного центру по нарахуванню і виплати допомоги,  щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007р. позивач отримала у грудні 2007р. в розмірі 90 грн., за 2008р. у травні в розмірі 90грн. та за 2009р. у лютому в розмірі 90грн. (а.с.24 ).

             Відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за № 796-ХІІ від 28.02.1991р. в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І та ІІ групи – 5 мінімальних заробітних плат; - інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам – 4 мінімальних заробітних плати.

             Згідно п. 30 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність  із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.

             Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп-/2007 від 09.07.2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.. 29, п. 13 ст. 71, п. 30 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

             У відповідності до ч.2 ст. 152 Конституції України положення закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 09.07.2007р. щодо спірних правовідносин.

             Далі, відповідно до п.28 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р. дія ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

              Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.п.20,28 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік». Окрім цього, встановлено, що таке рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинам, які виникли внаслідок дії положень статей вищезазначених законів, які визнані неконституційними.

              Приймаючи до уваги положення ч.2 ст. 152 Конституції України вказані норми законів втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008р. стосовно спірних правовідносин.

              Позивач звернулася 30.11.2009р. до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради із заявою про здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення з 2005 по 2009р.р., на що відповідач дав письмову відповідь, якою відмовив у перерахунку (а.с. 8-10).

              Як вбачається із відповідей відповідача, його заперечень, відповідач при нарахуванні вказаних виплат керувався Постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

              Однак, суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009р.р. на підстав вимог ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, так як відповідачем неправомірно застосовується положення підзаконних нормативних актів, а саме, вищезазначених постанов КМУ, якими звужується зміст та розмір соціальних гарантій, встановлених законами України.

              Стаття 8 Конституції України визначає, що в України визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

               Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами України.

               Відповідно до п.п.2,3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема в сфері соціального захисту.

               Отже, вбачається, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів соціальних виплат, у зв’язку з чим суд вважає, що при призначені позивачу соціальних виплат відповідач повинен керуватися вимогами закону, який регулює спірні правовідносини, а не постановами КМУ, які повинні передбачати лише порядок обчислення таких виплат, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого законом.

               Далі, згідно до ч. 7 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснена позивачу у грудні 2007р., у червні 2008р. та у лютому 2009р.

               Відповідно до ст.. 76 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007р.: - з 01.01. по 31.03.2007р.  – 400 грн.; - з 01.04. по 30.06.2007р. – 420 грн.; - з 01.07. по 30.09.2007р. – 440 грн.; - з 01.10.2007р. – 460 грн.

               Відповідно  до ст. 59 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено з 01.01.2008р. розмір мінімальної заробітної плати – 515 грн. на місяць; - з 01.04.2008р. – 525грн.; - з 01.10.2008р. – 545 грн. та з 01.12.2008р. – 605 грн. на місяць.

               Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2009р. – 605 грн. на місяць; - з 01.10.2009р. – 650 грн., а з 01.11.2009р, - 744 грн. на місяць.

               Таким чином, суд вважає, що позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007р. в сумі – 1840 грн. (460х4=1840), а фактично позивачем отримано 90грн., отже недоплаченою залишається сума в розмірі 1750 грн.

                У 2008р. щорічна допомога на оздоровлення повинна бути виплачена в сумі 2100 грн., з розрахунку 4  мінімальних заробітних плат (525х4=2100), однак позивачу фактично виплачено 90грн., тобто недоплачене 2010грн.

                У 2009р. щорічна допомога на оздоровлення повинна була виплачено в сумі 2420грн. з розрахунку 4 мінімальних заробітних плат (605х4=2420), а сплачено 90 грн., недоплаченим залишається сума – 2330грн.

                Із змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                 Відповідно до чю5 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за їх місцем проживання органами соціального захисту населення.

                 Отже, на підставі вищевикладеного, суд надійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено в задоволені вимог позивача щодо перерахунку вказаних соціальних виплат.

                 Окрім цього, суд вважає, що вимоги відповідача стосовно застосування строку позовної давнини є необґрунтованими, оскільки для застосування строку, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, не має підстав, т.я. згідно правил ст. 4 ст. 99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

                 Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси.

                 Отже, позивач скористався своїм правом і звернувся до відповідача з вимогою перерахувати допомогу в листопаді 2009 року, і після отримання відмови 07.12.2009р. звернувся до суду 13.01.2010р., тому не може вважатися, о позивачем пропущений строк звернення до суду.    

                 Разом з цим, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню частково, оскільки позивач просить стягнути з відповідача недораховані суми, але такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахуванню соціальних виплат замість органу, якому надані такі повноваження.

                 Між тим, суд, виходячи із змісту позову та для повного захисту прав позивача, вважає за доцільне у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі  вимог та поновити  права позивача, шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок нарахованих сум та їх виплати.

                 Керуючись ст.ст. 8,92, 116, 152 Конституції України, ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», , ст.ст.2,3,6-9, 11,17, 18, 69-71, 94,99,100, 159, 160-164, 167, 185, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                                             п о с т а н о в и в :

                 Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

                 Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення  з 2007р. по 2009р. відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмір 4 мінімальних заробітних плат.

                Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 за період 2007-2009р.р. перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення  відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмір 4 мінімальних заробітних плат та здійснити виплату недоплачених сум.

                 В  іншої частині вимог позову відмовити.

               Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом  подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.        

       Суддя