Справа № 22-3755/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції:Пляка С.Л.
Доповідач: Савченко С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Фомічова С.Є.
суддів: Савченко С.О., Дуковського О.Л.
при секретарі: Куцо кінь-Тимошенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувсь до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу ДВС Олександрівського районного управління юстиції Гури В. В. Скаргу мотивував тим, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 08 грудня 2009 року винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, а 09 грудня 2009 р. актом опису накладено арешт на належний йому трактор МТЗ-80Л, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вважає дії виконавця незаконними, оскільки виконавець не повідомив його про суму заборгованості та не запропонував сплатити її добровільно, в постанові про накладення арешту на майно сума боргу по аліментах не зазначена, сума боргу могла бути стягнута за рахунок іншого майна.
Крім того ОСОБА_1 в скарзі пославсь на порушення ст.ст. 27 ,50,68 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Олександрівського районного суду від 21 квітня 2010 року скарга ОСОБА_1 задоволена. Дії державного виконавця Гури В.В. по винесенню постанови про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2009 року та складанню акта опису і арешту майна від 09.12.209 року визнано незаконними. Описаний трактор з акту опису і арешту майна виключений. Зобов’язано посадових осіб відділу ДВС Олександрійського РУЮ повернути скаржнику трактор МТЗ-80.
В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби просить ухвалу суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема не погоджується з трактуванням суду вимог ч.2 ст.182 СК України в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, що не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Заслухавши доповідача, представника відділу ДВС таОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, о бговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем безпідставно, без рішення суду, винесено розпорядження про збільшення стягнення мінімального розміру аліментів до 30% прожиткового мінімімуму на дитину відповідного віку.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають вимогам ч. 2 ст.182 СК України, ч.1 ст. 27 ст. ст.50, 67 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п.17 постанові №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений в ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні в бухгалтерії ТОВ «Господарочка» знаходиться виконавчий лист № 2-1339 від 9 грудня 2004 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на двох дітей в розмірі 1\3 частини його доходів, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян на одну дитину (а.с.9).
Додатковим розпорядженням державного виконавця відділу ДВС Олександрійського районного управління юстиції від 17 листопада 2005 року за № 9061 мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено до 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.32). Дане розпорядження в бухгалтерії за місцем роботи боржника відсутнє (а.с.41), а тому аліменти стягувались згідно виконавчого листа, відповідно утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 8224 грн.89 коп. (а.с.42)
В серпні 2009 року стягувачка аліментів звернулась до відділу виконавчої служби з питання збільшення розміру стягнення аліментів і стягнення заборгованості. Подальші дії державної виконавчої служби не суперечать вимогам ст..182 ч.2 СК та Закону України «Про виконавче провадження».
Так ст.27 цього закону передбачено, що копії документів виконавчого провадження надсилаються учасникам виконавчого провадження простою кореспонденцією, а тому в відділі ДВС відсутні дані про отримання бухгалтерією ТОВ «Господарочка» розпорядження державного виконавця про стягнення аліментів не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та про повідомлення боржника про суму боргу. На виклик державного виконавця боржник не з*являвсь, що підтверджується актом на а.с.46.
Відповідає вимогам ч.2 ст.182 СК розпорядження державного виконавця про стягнення з боржника мінімального розміру аліментів на дитину не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, про що прямо зазначено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року.
Ст.. 50 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчим документом в першу чергу звертається на кошти боржника, в т.ч. на рахунках та вкладах боржника в установах банків. У разі відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на інше майно. Боржник має право вказати майно, на яке необхідно звернути стягнення.
На виконання цих вимог державним виконавцем направлялись запити в банки та в інспекцію держтехнагляду (а.с.38,48), оскільки заробітна плата боржника є незначною і недостатньою для погашення заборгованості. Кошти в банку були відсутніми, з цієї причини був описаний трактор та накладений арешт на цей трактор (а.с.5-6).
Згідно ч.2 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, дії державного виконавця не вийшли за межі його повноважень, права та інтереси ОСОБА_1не були порушеними, а тому скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні скарги
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділу ДВС Олександрівського районного управління юстиції на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2010 року задовольнити.
Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21квітня 2010 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги про визнання незаконними дій державного виконавця відділу ДВС Олександрійського районного управління юстиції Гури В.В. з винесення акту опису та арешту майна від 09.12.2009 року, винесенню постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2009 року, а також виключенню з акта опису й арешту трактора МТЗ-80л.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді