ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/149 | 01.08.07 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод"
до Приватного підприємства " Форекс"
про стягнення 9616,00 грн
Суддя
Представники: Від позивача: Від відповідача: | Боднар О.В. –представник.; не з’явився.; |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 9616,00 грн. збитків, у зв’язку з порушенням господарських зобов'язань щодо поставки зварювальних електродів МР-3 ф-4мм., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2007 року було порушено провадження у справі № 47/149 на 18.07.2007 року.
Однак, в судове засідання 18.07.2007 року повноважні представники сторін не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 18.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 01.08.2007 року.
В судовому засіданні 18.05.2007 року представник позивача прохав суд позов задовільнити у повному обсязі.
Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 16.06.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 01.08.2007 року представник відповідача не з’явився.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод" до Приватного підприємства "Форекс", заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2006 року між ВАТ "Крижопільський цукровий завод" (позивачем), в якості покупця з однієї сторони, та ПП "Форекс" (відповідачем), в якості постачальника, з –другої, було укладено усний Договір на поставку товару.
Вже 20.09.2006 року відповідачем (постачальником) було передано позивачу (покупцю) рахунок №27, згідно якого позивач мав сплатити відповідачу за наступну поставку 2-ох тон зварювальних електродів МР-3 ф-4мм. (за ціною 5,34 грн. за кг.) –12816,00 грн.
Так, на виконання даного усного правочину і рахунку відповідача №27 від 20.09.2006 року на загальну суму вартості товару (зварювальних електродів) –12816,00 грн. позивач перерахував відповідачу вищенаведену суму 12816,00 грн., що підтверджується розширеною банківською випискою по особовому рахунку Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод" від 26.09.2006 року з призначенням платежу “за поставку електродів згідно рахунку №27 від 20.09.2006 року”, належним чином засвідчена копія якого, долучена позивачем до матеріалів справи.
Однак, згідно накладної №14 від 27.09.2006 року відповідачем було поставлено позивачу зварювальних електродів МР-3 ф-4мм. (за ціною 5,33 грн. за кг.) лише на суму –3200,00 грн. у кількості 500 кг. (0,5 тон);
В подальшому позивачу від відповідача надійшов гарантійний лист, згідно якого останній зазначав, що у зв’язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві поставка електродів буде здійснена в період з 1-ого по 3-тє листопада 2006 року, або, відповідно буде повернута вартість не поставленої частини продукції у розмірі –9616,00 грн. (12816,00 грн., як перераховані кошти позивачем за зварювальні електроди згідно розширеної банківської виписки від 26.09.2006 року –3200,00 грн., як поставлена кількість названого товару згідно накладної №14 від 27.09.2006 року).
Шостого січня 2007 року позивач був вимушений звернутись до відповідача з листом –претензією в якій констатував порушенням господарських зобов'язань відповідачем щодо поставки зварювальних електродів МР-3 ф-4мм. та повідомляв відповідача про наступне звернення, внаслідок ситуації що склалася, до судових та контролюючих органів.
На день розгляду справи у суді (01.08.2007 року), відповідно до розрахунку позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод", згідно усного правочину поставки та розширеної банківської виписки від 26.09.2006 року на суму –12816,00 грн. відповідач (Приватне підприємство "Форекс"), за розрахунком позивача, зобов’язаний відшкодувати завдані позивачу збитки, внаслідок порушення господарського зобов'язання в частині повної поставки товару на суму –9616,00 грн. (12816,00 грн., як перераховані кошти позивачем за зварювальні електроди згідно розширеної банківської виписки від 26.09.2006 року –3200,00 грн., як поставлена кількість названого товару згідно накладної №14 від 27.09.2006 року).
Статтею 265 Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Частина 2цієї ж статті встановлює, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 266 Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 267 Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Стаття 224 Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У частині 2 цієї ж статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV Господарського кодексу України (із змінами та доповненнями) встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 193 Господарського кодексу України (із змінами та доповненнями) встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно до вищевикладеного, статтею 205 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі та сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 цієї статті визначає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 657 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 691 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 662 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 2 цієї статті продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві
його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 663 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями), що Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Стаття 669 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Стаття 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачає, що За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиної 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не
випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 612 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно статті 617 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом та істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 527 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) згаданого кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 ч.1 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Відкрите акціонерне товариство "Крижопільський цукровий завод" –умови усного Договору поставки товару виконало у повному обсязі, а відповідач –Приватне підприємство "Форекс" –свої обов’язки за зазначеним усним правочином по повній поставці товару (зварювальних електродів МР-3 ф-4мм.) –не виконало –ним не було здійснено повної поставки позивачу зазначеного товару згідно його ж рахунку №27 від 20.09.2006 року (за вирахуванням вартості товару поставленого позивачу в сумі 3200,00 грн. згідно накладної №14 від 27.09.2006 року) у розмірі –9616,00 грн., через що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод" до Приватного підприємства "Форекс" про стягнення з останнього збитків, внаслідок порушення господарського зобов'язання в частині повної поставки товару позивачу на суму – 9616,00 грн. (12816,00 грн., як перераховані кошти позивачем за зварювальні електроди згідно розширеної банківської виписки від 26.09.2006 року –3200,00 грн., як поставлена кількість названого товару згідно накладної №14 від 27.09.2006 року) визнаються судом законними та обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в судовому порядку у сумі –9616,00 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод" до Приватного підприємства "Форекс" –задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Форекс" (Код 21646249, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, р/р №26006001255001 в КФ “Укрінбанк”, МФО 300250) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Крижопільський цукровий завод" (Код 03364764, місцезнаходження: с. Городівка, Крижопільський р-н, Вінницька обл., вул. Леніна, 103, р/р №26001301002310 в АКБ «Мрія»м. Київ, МФО 321767) суму збитків в розмірі –9616 (дев’ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.