УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
03 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Крижанівського В.В.
суддів: Єрещенка А.М., Ткача С.О.
з участю: прокурора Селюченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 31 травня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Житомира, громадянку України, проживаючу в АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 31 травня 2010
року.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати час перебування під вартою з 30 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Житомира, громадянина
України, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України
не судимого,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишено - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 31 травня 2010 року.
Справа № 11-503 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іонніков В.М.
Категорія: ч.2 ст. 186 Суддя-доповідач Крижанівський В.В.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати час перебування під вартою з 30 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше судимого:
- 21 лютого 2000 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 142 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 6 квітня 2005 року Житомирським районним судом за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; постановою Бердичівського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року за ст. 82 КК України замінено міру покарання з позбавлення волі на обмеження волі;
постановою Бердичівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2007 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на 1 рік 2 місяці 26 днів,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 залишено - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 31 травня 2010 року.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати час перебування під вартою з 30 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 21 травня 2001 року Бердичівським міським судом Житомирської області за ч.2 ст. 140 КК України на один рік позбавлення волі;
- 18 листопада 2002 року Бердичівським міським судом Житомирської області за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 27 червня 2006 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; постановою Коростенського міськрайонного суду від 03 квітня 2009 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 24 дні,
засуджено за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
За ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду та остаточно визначено йому покарання - 5 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 залишено - тримання під вартою.
Строк відбування постановлено рахувати з 31 травня 2010 року.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати час перебування під вартою з 30 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_4, раніше судимого:
- 2 квітня 1998 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 25 червня 2001 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.3 ст. 142 КК України на 6 років позбавлення волі, з конфіскацією майна та примусовим лікуванням від алкоголізму;
- 5 вересня 2007 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі
засуджено за ст.186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 залишено - тримання під вартою.
Строк відбування покарання поставлено рахувати з 31 травня 2010 року.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати час перебування під вартою з 02 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 303 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_9 2000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_10 450 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_11 235 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 100 грн. 16 коп. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 100 грн. 16 коп. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 100 грн. 16 коп. судових витрат.
Постановлено речові докази: гарантійний талон на мобільний телефон «Нокіа 2610», бірку на ланцюжок - залишити в матеріалах справи; 5 аркушів з тематичними планами, підручники, зошити - повернути ОСОБА_8; кепку та портфель залишити потерпілим; гроші в сумі 30 грн. передати в рахунок держави.
Згідно вироку суду близько 00 годин 10 хвилин 28 листопада 2009 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходились поблизу Житомирського ППЛ № 6, що по вулиці Старовільській у м. Житомирі, де побачили раніше незнайомих їм ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 У ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, про що він повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_12, запропонувавши їм допомогти йому вчинити злочин.
На що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 погодились.
Реалізуючи спільний із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 злочинний
умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, ОСОБА_1 підійшла до останніх та під надуманим приводом попросила у ОСОБА_8 підкурити цигарку. В цей час ОСОБА_2, діючи в межах спільного злочинного умислу, підійшов до ОСОБА_10 та з метою подолання волі останнього до опору, наніс ОСОБА_10 два удари кулаком в ліву сторону голови, чим завдав ОСОБА_10 фізичного болю. ОСОБА_10 не втримався на ногах та впав на землю. У ОСОБА_10 впала з голови на землю кепка. Після цього ОСОБА_2 наніс по тілу ОСОБА_10 близько семи ударів, чим спричинив йому фізичного болю. Забрав з кишені куртки ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Нокіа 6210» з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар».
В цей час ОСОБА_5, діючи в межах спільного злочинного умислу, підійшов до ОСОБА_8 та з метою подолання волі останнього до опору, наніс ОСОБА_8 удар в ліве коліно. Після того, як ОСОБА_8 від нанесених ударів впав на землю, ОСОБА_5 правою ногою наніс йому удар по правій руці, а потім наніс удар кулаком по обличчю, при цьому портфель, який тримав він в руках, впав на землю.
ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, синця - крововилива на правій руці, синця та садна на правій нозі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. Використовуючи безпорадний стан ОСОБА_8, ОСОБА_5 витягнув у нього з правої кишені куртки мобільний телефон марки «Нокіа Е 60» з карткою мобільного оператора мобільного зв'язку «Білайн».
Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, підійшов до ОСОБА_9 та з метою подолання волі останнього до опору, наніс йому кулаком правої руки удар в ліву скроню. Почав вимагати, щоб він віддав йому золотий ланцюжок, який висів у нього на шиї. З метою подолання волі ОСОБА_9 до опору, наніс йому декілька ударів ногою по ногах. Спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження, у вигляді синця та садна на обох нижніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
Подолавши, таким чином, волю ОСОБА_9 до опору, ОСОБА_2 зірвав із шиї ОСОБА_9 золотий ланцюжок. Після цього, ОСОБА_2, підняв з землі кепку, яка належала ОСОБА_10, а ОСОБА_5, підняв із землі портфель, який належав ОСОБА_8 та утримуючи відкрито викрадене майно ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 при собі, разом з ОСОБА_1, ОСОБА_13 і ОСОБА_5 місце скоєння злочину залишили.
Таким чином ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та
ОСОБА_5 відкрито викрали майно, яке належало ОСОБА_10:
- мобільний телефон марки «Нокіа 2610», вартістю 425 грн.;
1. - картку оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн.;
2. - кашкет, вартістю 50 грн., чим спричинили останньому матеріальної шкоди на загальну суму 500 грн.
Викрали майно, яке належало ОСОБА_8:
3. - мобільний телефон марки «Нокіа Е-60», вартістю 150 грн.;
4. - картку мобільного зв'язку «Білайн», вартістю 25 грн., на рахунку були
грошові кошти в сумі 8 грн.;
5. - портфель, вартістю 60 грн.;
- 10 ключів на суму 120 грн., службове посвідчення та службові документи,
які для потерпілого матеріальної шкоди не становить, чим спричинили
йому матеріальну шкоду на загальну суму 363 грн.
Викрали майно, яке належало ОСОБА_9 - золотий ланцюжок, вартістю 2000 грн., а всього викрали майна на загальну суму 2863 грн.
29 листопада 2009 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Якіра - Старовільської в м. Житомирі, побачили трьох раніше незнайомих їм хлопців: ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 У ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите повторне викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відкрито викрасти чуже майно, яке належить одному із хлопців, яких вони помітили. На що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 погодились.
Реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне викрадення майна ОСОБА_14, ОСОБА_6 підійшов до останнього, схопив його лівою рукою за праве передпліччя і почав його утримувати. Після цього ОСОБА_6 став вимагати у ОСОБА_14 віддати гаманець з грошима.
Сприймаючи дії ОСОБА_6, як реальну загрозу застосування до нього насильства, ОСОБА_11 почав діставати з внутрішньої лівої кишені свій гаманець з грошима. В цей час до нього підійшов ОСОБА_7 і кулаком правої руки наніс йому удар в грудну клітину та удар правою ногою по лівій нозі. Після цього ОСОБА_7 лівою рукою вихопив у ОСОБА_14 з рук гаманець з грошима.
В цей же час ОСОБА_1 підійшла до ОСОБА_14 ззаду та нанесла йому по потилиці лівою рукою три удари, чим завдала йому фізичного болю. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_7, який утримував при собі гаманець та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли.
Таким чином, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито, повторно викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_14:
1. - гаманець чорного кольору, вартістю 60 грн.;
2. - сім карту оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн.;
3. - банківську карту «Кредит банку», яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє;
4. - грошові кошти в сумі 150 грн., чим завдали ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 235 грн.
В апеляції засуджена просить пом’якшити покарання відносно неї, врахувавши пом’якшуючі обставини, а саме те, що вона щиро кається у скоєному злочині, що визнає свою вину часткого, раніше не судима, має на утриманні малолітню доньку, у якої окрім матері немає нікого, а також те, що вона являється ще й опікуном молодшої сестри, у якої також немає матері.
Посилається на те, що в ході слідства і продовж судових засідань вона не вводила слідство та суд в оману, давала з самого початку правдиві покази, що у неї не було ніякого умислу і вона ні з ким не домовлялася щодо вчинення злочинів.
Також зазначає, що по першому епізоду - вона не мала на меті скоїти злочин, а підійшла щоб підкурити цигарку, оскільки ні в кого не було запальнички. Вона не могла передбачити, що так станеться. Коли почалась бійка, вона благала хлопців нікого не чіпати, але її ніхто не слухав. По другому епізоду - в неї також не було умислу, їй ніхто не пропонував викрасти чуже майно. Що ОСОБА_14 вдарила один раз по потилиці, це була реакція на його образу відносно неї.
Інші особи, які відповідно до закону мають право на оскарження судового рішення суду першої інстанції, апеляції не подавали.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Винність ОСОБА_1 у відкритому викрадені чужого майна підтверджується показами потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_14, які вказують на засуджених в тому числі і на ОСОБА_1, як на осіб, які заволоділи їх майном із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров’я. Зокрема ОСОБА_1 28 листопада 2009 року підійшла до потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 під приводом підкурити цигарку і умисно затіяла конфлікт. Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_5 відразу ж почали бити потерпілих та заволоділи їх майном. За показами потерпілого ОСОБА_14 29 листопада 2009 року його перестріли засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_1 ОСОБА_6 схопив його за плечі і став вимагати щоб він віддав йому гроші, а ОСОБА_1 і ОСОБА_7 в цей час нанесли йому декілька ударів по голові. В під’їзді та квартирі засудженої було виявлено та вилучено портфель, папери, а у засудженого ОСОБА_5 кашкет, які засуджені насильно відібрали у потерпілих.
За показами свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_15 29 листопада 2009 року їх разом із ОСОБА_14 перестріли незнайомі чоловіки і жінка, які вимагали віддати мобільний телефон та гроші. Схопили за руки і утримували ОСОБА_14 ОСОБА_15 бачив, як ОСОБА_1 ударила ОСОБА_14 декілька разів по голові.
Винність ОСОБА_1 підтверджується даними протоколів огляду місця подій, відтворення обстановки та обставин події з участю засудженої та потерпілих, показами співучасників вчинення злочинів ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_5, ОСОБА_2, які підтверджують її участь у вчиненні грабіжу.
Дії ОСОБА_1, кваліфіковані судом правильно.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, особи засудженої, яка вчинила злочини в стані алкогольного сп’яніння, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює.
Стійкість протиправної поведінкиОСОБА_1 свідчить про її небажання до нормальної адаптації у суспільстві.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку не виявлено.
К еруючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 31 травня 2010 року щодо неї – без зміни.
Головуючий:
Судді: