АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2571/10 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць В.В.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» та ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (надалі Банк) про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, позивач звернулася в суд із вказаним позовом. Зазначала, що між сторонами у справі було укладено строковий договір банківського вкладу, за умовами якого ОСОБА_2 передала Банку грошові кошти строком на 18 місяців, а той в свою чергу зобов’язувався їх повернути у зазначений строк із сплатою відсотків відповідно до умов договору. Позивач свої обов’язки виконала належним чином. Натомість Банк своєчасно з нею не розрахувався. Порушивши строк остаточного розрахунку, не в повній мірі розрахувався з нею по вкладу і його відсоткам в загальній сумі 9468,68 грн. Не сплатив пеню за порушення строків розрахунку в сумі 1338,03 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 5151,44 грн. В зв’язку з чим, позивач вважає, що їй завдано моральну шкоду, на відшкодування якої вона вимагала сплатити 20000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1080 грн. пені за несвоєчасне повернення банківського вкладу та 231,68 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, Банк вимагав скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, а ОСОБА_2 ухвалити нове рішення яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вправі змінити таке рішення.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що  дійсно з боку Банку мало місце порушення прав позивачки за період з 03 по 16 березня 2009 року, оскільки з останньої дати в Банку діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тому Банк має нести відповідальність саме за вказаний період в розмірі 1% від суми основного вкладу і суми відсотків за ним. Підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди на переконання суду першої інстанції відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду, Банк вважав, що в силу введення з 16.03.2009 року строком на 6 місяців мораторію на задоволення вимог кредиторів Банк з огляду на положення вимог ч.2 ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не несе відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов’язань, в тому числі і за договорами банківського вкладу.

Проте з таким запереченням погодитись не можна, оскільки постановою правління НБУ №138 від 13.03.2009 року тимчасова адміністрація в Банку і мораторій введені лише с 16.03.2009 року. Таким чином, Банк несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій перед вкладником за період 03 по 16 березня 2009 року з розрахунку 1% за весь період прострочення від суми вкладу і відсотків за ним, що передбачено п. 5.2. договору банківського вкладу.

ОСОБА_2 вважала, що за весь час прострочення повернення Банком її вкладу (з 03.03.2009 року по 17.08.2009 року) необхідно нараховувати 15,9% передбачених договором банківського вкладу під час його дії.

Суд критично ставиться до вимог, оскільки п.1.1. договору передбачено, що Банк приймає строковий депозитний вклад строком на 18 місяців, зобов’язується повернути Вкладнику суму 03.03.2009 року і проценти на неї на умовах та в порядку , встановлених цим договором.

Відсотки в розмірі від 7,5 до 11,5 (в залежності від терміну перебування в Банку вкладу) сплачуються Банком по за межами 18 місяців лише за умови не витребування вкладником свого вкладу. (п.п. 2.2-2.3 договору) (а.с. 3)

ОСОБА_2 витребувала свій вклад 03.03.2009року, подавши відповідну заяву. (а.с.4)

В зв’язку чим, необхідно керуватись п. 5.2. договору (а.с. 4), яким передбачено відповідальність Банку у розмірі 0,1 % від суми вкладу і відсоткам за ним за кожен день прострочення зобов’язання, але не більше 1% вцілому.

В зв’язку з чим не підлягають застосуванню і положення ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором  або законом.

Оскільки договором п.5.2. встановлено інший розмір проценту (максимально 1%), то саме він підлягає застосуванню.

А оскільки постановою правління НБУ №138 від 13.03.2009 року з 16.03.2009 року по 15.09.2009 року в Банку введено тимчасову адміністрацію і мораторій, розрахунок по вкладу і відсоткам за ним відбувся 17.08.2009 року, то Банк несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій перед вкладником лише за період 03 по 16 березня 2009 року.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди є правильним і таким, що відповідає вимогам матеріального права в сфері регулювання спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 611 ЦК України  в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"  роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України  або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів"  чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Договором банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право на відшкодування моральної шкоди лише у випадку її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Проте за матеріалами справи такі обставини відстуні.

Частково задовольняючи апеляційні скарги, колегія суддів виходить з того, що суд помилково визначився з розміром заборгованості за вкладом і відсотками за ним, а тому неправильно визначився з сумою штрафних санкцій , які підлягають стягненню.

Так, приймаючи до уваги, що умовами договору банківського вкладу було передбачено капіталізацію відсотків, розмір заборгованості за штрафними санкціями за вкладом навіть з урахуванням часткового погашення боргу в сумі 2000 грн. за період з 05.05.2009р. по 12.03.2009р. складає 1311,68 грн., а за відсотками 46,35 грн. (а.с. 118, 120).

В зв’язку з чим підлягає зміні оскаржуване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2010 року в частині розміру пені, що стягується за несвоєчасне повернення банківського вкладу змінити з 1080  грн. на 1311,68  грн., а 231,68  грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків змінити на 46,35  грн. Загальну суму, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на користь ОСОБА_2 з урахуванням витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн. змінити з 1561,68  грн. на 1608,03  грн.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.