Справа № 22-ц-103/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Яковець О.Ф.
Категорія 5 Суддя-доповідач – Смирнова Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«04» лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,-
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
про припинення експлуатації вбиральні ,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом 23 червня 2009 року . Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2007 року він є власником ? частини будинку АДРЕСА_1. На відстані 5 м від його будинку розташовано вбиральню для жилого будинку АДРЕСА_2 , що належить відповідачам. У зв»язку з тим, що на його земельну ділянку із вбиральні витікають нечистоти , оскільки відстань від неї до його будинку не відповідає санітарним нормам , він просив зобов»язати відповідачів припинити експлуатацію зазначеної вбиральні шляхом ліквідації її підземної частини та демонтажу її наземної частини у семиденний строк.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов»язано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 припинити експлуатацію вбиральні за адресою : АДРЕСА_2, шляхом її демонтажу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи , порушення норм матеріального та процесуального права , просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4
Зокрема , вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано не залучено до участі у справі Виконавчий комітет Роменської міської ради , до компетенції якого віднесено питання про місце розташування туалетів в разі виникнення спору між власниками нерухомості .
Відповідачами в судовому засіданні заявлено клопотання про залучення до участі в справі міську раду, санстанцію , але суд клопотання не задоволив , внаслідок чого невірно встановив обставини справи.
Так, судом не з»ясовано відстань між вбиральнею та будинком позивача , заміри не робились, не взято до уваги того факту, що експлуатація жилих будинків , в яких відсутня каналізація, не можлива без дворових вбиралень.
Заслухавши пояснення представника позивача не згодного з доводами апеляційної скарги , перевіривши рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду – скасуванню з надісланням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції , позивач є власником ? частини домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачі є власниками квартир у чотириквартирному будинку АДРЕСА_2.
На відстані 5м від будинку позивача розташовано туалет для жилих будинків №№6,АДРЕСА_2 , що порушує вимоги «Санітарних правил утримання території населених місць» , якими передбачено таку відстань не менше 20 м.
За таких обставин , задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав позивача з боку відповідачів , оскільки останні як власники квартир будинку АДРЕСА_2 є також і співвласниками зазначеного туалету , розташованого на відстані , меншій ніж передбачено санітарними нормами.
Колегія суддів вважає, що з рішенням суду першої інстанції неможливо погодитись , оскільки воно постановлене з недодержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Так, підставами позову зазначено , що відповідачі є власниками дворового туалету, останній встановлений з недодержанням санітарних норм та правил , чим порушуються права позивача щодо володіння та користування своїм будинком , розташованим на сусідній земельній ділянці, тому як спосіб захисту порушеного права позивач просив зобов»язати відповідачів знести зазначений туалет.
Заперечуючи позов відповідачі посилались на те, що спірний туалет був побудований ще у 80-х роках минулого століття , на той час санітарні норми було дотримано , а погіршення санітарної обстановки сталося після того, як стороною позивача були проведені переобладнання та прибудови свого будинку.
Згідно з вимогами ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні .
Ці вимоги закону судом не дотримано.
Так, позивач вважав належними відповідачами зазначених ним власників 4-х квартир АДРЕСА_2, при цьому він виходив з письмового повідомлення головного управління міського господарства Роменської міської ради від 02.06.2009 року ( а.с.5) про те, що спірний туалет належить як допоміжне приміщення ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які приватизували квартири.
Це питання , а саме: хто є власником туалету , судом належним чином не перевірено.
Так, згідно з правовстановлюючими документами відповідач ОСОБА_11 набув право власності на кв.АДРЕСА_4 не на підставі безоплатної приватизації , а на підставі договору дарування , дарителю ця квартира належала на підставі договору купівлі-продажу . До складу цієї квартири надвірна будівля – туалет не входила (а.с.71,72 – договір дарування).
Відповідач ОСОБА_6 є власником кв.№4 в цьому-ж будинку на підставі договору купівлі-продажу ( витяг з реєстру права власності на нерухоме майно) та за нею не зареєстровано право власності на спірний туалет.
Що стосується відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 – власників кв.АДРЕСА_3, то в їх свідоцтві про право власності зазначено лише квартиру , без будь-яких надвірних будівель або їх відповідних частин.
Таким чином залишилось не з»ясованим питання кому належить спірна будівля дворового туалету.
Відповідач ОСОБА_12 до якого також заявлено позов , в АДРЕСА_2 не проживає , зареєстрований за іншою адресою. В справі відсутні відомості про вручення йому копії позовної заяви , в судових засіданнях він жодного разу участі не брав, його позиція щодо позову судом не з»ясовувалась. Більше того, на день постановлення рішення суду відповідач ОСОБА_12 взагалі не був повідомлений пор час і місце розгляду справи і не зважаючи на це суд ухвалив відносно нього рішення без будь-яких доказів для покладення на нього обов»язку про знесення туалету, оскільки в справі немає даних , чи є він власником квартири.
За таких грубих порушень процесуального закону рішення на підставі ст.311 ч.1 п.3 ЦПК України підлягає скасуванню з надісланням справи на новий розгляд.
Згідно з «Санітарними правилами утримання території населених місць» від 05.08.1988 року №4690-88контроль за санітарним утриманням території населених пунктів покладено на установи санепідорганів.
Як вбачається з листа головного лікаря Роменської СЕС ( а.с.10) , ще в 2003 році на адресу Головного управління міського господарства Роменського міськвиконкому було направлено припис для усунення витікань нечистот від туалету та недотримання санітарних розчинів.
03.02.2009 року головним державним санітарним лікарем Роменського району було винесено постанову відносно в.о. начальника головного управління міського господарства про припинення експлуатації дворового туалету , про що вбачається з листа Роменської райСЕС ( а.с.70).
Таким чином, суду слід було з»ясувати , хто відповідає за експлуатацію цього туалету та розглянути позов з врахуванням як інтересів позивача , так і з врахуванням того, що будинок відповідачів не може експлуатуватись без надвірного туалету, оскільки в ньому відсутня каналізація на що і посилається апелянт.
Для з»ясування зазначених питань відповідачі просили суд залучити до участі в справі Роменську СЕС, Роменську міську раду, проте їх клопотання залишено без задоволення та суд вирішив справу без з»ясування наступних питань :
- хто є належним відповідачем , тобто відповідає за утримання дворового туалету?
- Чи можливо проживання мешканців будинку АДРЕСА_2 без дворового туалету , якщо задоволити позов?
- Чи можливо усунути порушення прав позивача в інший спосіб , в тому числі шляхом перенесення туалету на інше місце?
- На чиїй земельній ділянці знаходиться спірна споруда ?
За таких суттєвих недоліків судового рішення не можна вважати його законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з надісланням справи на новий судовий розгляд з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України, оскільки допущене процесуальне порушення не дає апеляційному суду можливості ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст.311 п.1 ч.3, 314, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3 – задовільнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року в даній справі скасувати , а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий – (підпис)
Судді – (підписи)
Згідно з оригіналом : суддя апеляційного суду Смирнова Т.В.