Справа № 2-а-116/10  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 червня  2010 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:      

головуючий, суддя                                               Сухоруков А.О.,

при секретарі                                                         Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська, про поновлення строку звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дітям війни», стягнення недоплаченої суми,

в с т а н о в и в :

17 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дітям війни».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він, маючи статус дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право отримувати державну соціальну підтримку у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена та визнана такою, що не відповідає Конституції України. Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Незважаючи на те, що Конституція України має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду є обовязковими для виконання на території України, є остаточними і не підлягає оскарженню, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив йому у гарантованому Законом праві. Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до ст. 2, 3 Закону, державні, соціальні гарантії дітям війни, визначені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані другими нормативно-правовими актами.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Розмір допомоги до пенсії відповідно до ст. 6 Закону  становить 30 % від мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за розрахунком позивача за період із січня 2006 року по грудень 2008 року включно складає 4470,90 грн.

Позивач просив задовольнити позов, відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, визнати дії відповідіча щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язати здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період 2006-2008 років у сумі 4470,90 грн., зобов’язати нараховувати та виплачувати щомісяця державну соціальну допомогу як «дитині війни».

16 квітня 2010 року представник позивача надала до суду письмове заперечення проти позову, в якому зокрема було зазначено, що п озивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська з 18.01.1994 року та одержує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивачем пропущено строк позовної давності щодо перерахунку та виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006р. У правління наполягає на застосуванні ст. 99, 100 КАС України щодо відмови у задоволенні позову або частини його вимог за умов, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла протягом 2006-2007 років, до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI) дітям війни підвищення до пенсії або місячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачеється замість пенсії, мали підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110  Закону України від 19.01.2006р. № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2007 та встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Дія Рішення  Конституційного Суду України № 6-рп/2007 втратила силу 31.12.2007 року.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 41 розділу II визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета  та змісту Закону України «Про державний бюджет України»).

Таким чином, зазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  цих рішень, при цьому, додаткових вимог стосовно порядку їх виконання визначено не було.

Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.

Частиною 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України та Закону України « Про державний бюджет України».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідності бюджетного призначення, які встановлюються Законом України «Про державний бюджет України» чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним Кодексом України.

Особам, які мають статус «діти війни» з 01.01.2008р. проведено перерахунок пенсії за нормами Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  із змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розмірі 47 грн. (470Х10%).

Представник відповідача вказала на те, що вимоги ОСОБА_1, викладені у позовній заяві, є необгрунтованими та задоволенню не підлягають, та просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська без задоволення.

Позивач подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача Логвінова С.О. у судовому засіданні позов не визнала, вважала позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у заперечені проти позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд  дійшов висновку про необхідність задовольнити позов частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 5).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України та з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення втратили чинність.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами,  які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з 9 липня 2007 року, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з 22 травня 2008 року.

За таких обставин, категоріям осіб, які підпадають під поняття «діти війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії та підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

На 2009, 2010 роки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася законодавчими актами.

На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Заперечення відповідача стосовно відсутності на законодавчому рівні механізму, згідно з яким можливо було визначити величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», судом не беруться до уваги, оскільки зазначене не звільняє суб’єкта владних повноважень в особі Управління Пенсійного фонду України в Самарському  районі м. Дніпропетровська діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивача в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснювало та виплату не проводило.

Суд вважає, що строк зверення до суду з позовом пропущений без поважних причин, оскільки позивач повинен був знати про порушення своїх прав, тому що Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) публікувалося у доступних друкованих засобах масової інформації, і поновити права позивача можливо лише у межах строку одного року до дня звернення до суду.

Також не вбачається передбачених законом підстав для задоволення позову в повному обсязі, тому що у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року діяли спеціальні норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими  відповідно призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та внесено зміни в тій частині, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Беручи до уваги положення вищенаведених норм та співвідношуючи їх з встановленими фактами, враховуючи ч. 3 ст. 150 Конституції України, відповідно до якої рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Також суд зазначає, що оскільки іншими нормативно-правовими актами не передбачено поняття мінімальної пенсії за віком, відповідачу при нарахуванні виплат слід виходити з положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись  ч.2 ст.8, ч.ч. 2, 3 ст. 22, ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152  Конституції України, ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст. ст. 8, 9, 94, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної  допомоги «дітям війни» у період з 17 листопада 2008 року по теперішній час.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок ОСОБА_1 з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 червня 2010 року  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат, та забезпечити виплати за перерахунком.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

    Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Суддя                           (підпис)                                               А.О. Сухоруков

Згідно з оригінадлм.

Суддя                                 А.О. Сухоруков

Постанова законної сили не набрала.