ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2007 р. Справа № 9/441-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Майора Г.І.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бар Вінницької області
на постанову господарського суду Вінницької області
від "09" лютого 2007 р. у справі № 9/441-06 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бар Вінницької області
до Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області, м. Бар Вінницької області
про визнання нечинним правового акту індивідуальної дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 09 лютого 2007 року у справі 9/441-06 в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що акти індивідуальної дії, що є предметом спору, не підпадають під правовідносини, що регулюються Указом президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.1998р. №727/98, а є об"єктом регулювання іншого правового акту - Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у постанові, обставинам справи, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов (а.с.78-80).
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
На думку позивача, оспорювані рішення та вимога органу ПФУ, що є предметом позову, стосуються правовідносин, що регулюються Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98, а самі рішення про застосування фінансових санкцій та вимога про стягнення боргу не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.
Управління Пенсійного фонду України у Барському районі у запереченні на апеляційну скаргу вказує, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію та заява про реєстрацію в органах УПФ України, а також встановлено господарським судом Вінницької області (а.с.97-99).
Учасники процесу не скористалися своїми правами на участь в судових засіданнях:12.06.2007р. та 06.09.2007р. повноважних представників в судові засідання не направили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивач та відповідач належно повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду (а.с.95,96).
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, Житомирський апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:
Відповідачем було проведено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.10.2005р. по 31.08.2006р., про що складено акт НОМЕР_1 (а.с.5-7).
В результаті перевірки виявлено, що у підприємця на момент перевірки працювало 4 найманих працівника. Заробітна плата нараховувалась і виплачувалась вчасно. В результаті перевірки по розділу 1 виявлено заниження нарахувань 31,8% на суму 6378,90грн. і цю суму необхідно провести по особовому рахунку як "донараховано" та по розділу 1 в результаті перевірки 1,5% виявлено завищення в сумі 183,62грн., які необхідно провести в особовому рахунку як "зайво нараховано".
За результатами перевірки відповідачем 27.09.2006р. було прийнято рішення НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким позивачу було донараховано страхові внески за ставкою 31,8 % на фонд оплати праці в сумі 6378,90 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1555,14 грн. (а.с.9).
На підставі акта перевірки управлінням ПФУ у Барському районі 09 жовтня 2006 року прийнято вимогу №Ф-1021, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6378,90 грн. (а.с.28).
Рішенням за НОМЕР_3 до позивача на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або органом Пенсійного фонду, застосовано фінансові санкції у розмірі 2, 81 грн. (штраф) та 0,17 грн. (пеня) (а.с.29).
Позивачем був пред'явлений позов (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання нечинними та скасування рішень УПФУ у Барському районі НОМЕР_2, НОМЕР_3 та вимоги УПФУ про сплату боргу НОМЕР_4.
В задоволенні позову, як вказувалось вище, господарський суд першої інстанції відмовив.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Згідно ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, який набрав чинності з 01.01.2004р., загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема:
- громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно свідоцтва про право сплати єдиного податку НОМЕР_5 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 у 2006 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку, звітності та був платником єдиного податку (а.с.11).
Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальниками є роботодавці, в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ), які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ч.1 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Як вбачається з акту перевірки № 17 від 29.08.2006р., у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, на момент перевірки, працювало чотири найманих працівники, заробітна плата яким нараховувалася та виплачувалася вчасно.
Частиною 6 статті 18 вищезгаданого Закону передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення та скасування податків і зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АРК, сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов"язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.
Податки і збори (обов"язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Під податком і збором (обов"язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов"язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платникам у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Відносини, що виникають із загальнообов"язкового державного пенсійного страхування регулюється відповідним спеціальним законом - Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески нараховуються роботодавцями - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
До набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються зазначеними страхувальниками на умовах і в порядку, визначених Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування " (п.п.1 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює податкові правовідносини. Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згаданим Указом звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування - платіж, який статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування " віднесено до загальнодержавних податків і зборів, сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно з статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюється виключно цим Законом.
Отже, на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, з 01.01.2004р. не поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Пунктом 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, Закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Враховуючи зазначене всі платники єдиного та фіксованого податків як юридичні, так і фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, починаючи з 01 січня 2004 року, сплачують внески на загальних підставах від фактичних витрат на оплату праці, і сплата здійснюється в повному обсязі нарахованих внесків.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Постанова господарського суду Вінницької області від 09 лютого 2007 року у справі №9/441-06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Вінницької області від 09 лютого 2007 у справі №9/441-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Справу №9/441-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Майор Г.І.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу 4 - в наряд