Код суду 0527 Справа №2-6623/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соларєвої Т.О.
при секретарі Бовкуненко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної допомоги до пенсії,
в с т а н о в и в :
2 липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у справі про стягнення недоотриманої щомісячної державної допомоги до пенсії, обґрунтувавши свої вимоги тим, що є дитиною війни, згідно ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком У період 2007- 2009 років відповідач таку допомогу виплачував частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Просить стягнути з відповідача недоотриману щомісячну державну допомогу до пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 2666,33 грн. (а.с.1).
Позивач в судове засідання не з*явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи у відсутності позивача і представника відповідача.
Суд, дослідивши наявні докази, прийшов до наступного.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці і отримує пенсію за віком(а.с.13).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-ІV (далі Закон № 2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту (а.с.2 ).
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено мінімальну пенсію за віком.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2008 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет» на 2006, 2007, 2008 роки були встановлені певні обмеження щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Так, статтею 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006, який набрав чинності з 1.01.2007, ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом - зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним. Приймаючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», унаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", на підставі яких позивачу не було нараховано доплати до пенсії, відповідач зобов'язаний здійснити позивачу перерахунок пенсії, тобто привести у відповідність з Рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачу доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Що стосується вказаних виплат у 2009 році, то нарахування та виплата підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, також повинні здійснюватись відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такий висновок витікає з аналізу статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.
Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року, що становить 498 грн.
Статтею 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року, статтею 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 6 листопада 2009 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 573 гривні.
Суд застосовує зазначені розміри прожиткового мінімуму під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії.
Відповідно до довідки відповідача (а.с.13), у 2007 році доплата до пенсії позивачу не здійснювалась, у 2008-2009 роках позивачу було сплачено доплату до пенсії у розмірі, визначеному п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" : травень - червень 2008 року - по 48 грн.10коп, липень-вересень 2008 року - по 48 грн.20коп, з жовтня 2008 року по теперішній час - по 49 грн.80коп, що менше ніж встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, унаслідок чого є наявними правові підстави для визнання порушення права позивача на отримання підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був виплатити позивачу підвищення розміру пенсії, як дитині війни, у розмірі 710 грн.90коп. (410,06 :31 х23х30% + 410,06х30%+410,06 х30%+415,11х30%+415,11 х30% + 415,11х30%).
За період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, враховуючи виплачені в зазначений період суми доплати, відповідач повинен був доплатити позивачу підвищення пенсії у розмірі 715,23грн. (481 грн.: 31 х 10 х30% - 15,51грн.+ 481 грн. х 30% -48,10грн. + 482грн. х 30% -48,20грн. + 482грн. х30% -48,20грн. + 482грн. х30% -48,20грн. + 498 грн. х 30 % - 49,8грн.+ 498 грн. х 30 % - 49,8грн.+ 498 грн. х 30 % - 49,8 грн.).
За період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, враховуючи виплачені в зазначений період суми доплати, відповідач повинен був доплатити позивачу підвищення пенсії у розмірі 1240,20грн. (498 грн. х 30 % - 49,8 грн.) х 10 міс. + (573 х 30% - 49,8грн.) х 2 міс.
На момент звернення позивача до суду, донарахування і виплата доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за періоди з 9.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. відповідачем не здійснено.
Загальна сума недоплати становить (710,90 грн. +715,23 грн. +1240,20 грн.=)2666,33 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці Донецької області на користь ОСОБА_1, я к дитини війни, підвищення до пенсії за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно у розмірі 2666(дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн.33 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання позивачем заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, а якщо вона подана, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: