Справа 2-а-187/2010/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Янчука С.В,
при секретарі Кирпічовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС УДАІ УМВС України в Кіровоградській області старшого сержанта міліції Буришина Ростислава Федоровича та Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправною та скасування постанови інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС УДАІ УМВС України в Кіровоградській області старшого сержанта міліції Буришина Ростислава Федоровича по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВА № 162083 по справі про адміністративне правопорушення від 22.06.2010 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 22.06.2010 року, та вказав, що швидкості руху не перевищував за вказаних в протоколі та постанові обставин, оскільки в населеному пункті рухався зі швидкістю 60 км/годину, позивач також вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, так як фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.
Позивач в судове засіданні не з’явився, надавши заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач – інспектор ДПС Буришин Р.Ф. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача УДАІ УМВС України в Кіровоградській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити, у зв’язку із законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке було зафіксоване за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Візир».
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВА 025384 від 22.06.2010 року, постанову серії ВА № 162083 по справі про адміністративне правопорушення від 22.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, письмові заперечення УДАІ УМВС України в Кіровоградській області), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов, тобто ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 22.06.2010 року позивач був зупинений інспектором ДПС, який склав відносно нього протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП. В постанові інспектор ДПС вказав, що 22.06.2010 року о 17.42 годин ОСОБА_1 керував автомобілем Рено, номерний знак НОМЕР_1, на 12 км автодороги Олександрівка-Кіровоград рухався зі швидкістю 84 км/годину в населеному пункті с. Івангород перевищивши швидкість руху більш ніж на 20 км/годину, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв’язку із вказаним інспектор ДПС наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що швидкості руху не перевищував за вказаних в протоколі та постанові обставин, оскільки в населеному пункті рухався зі швидкістю 60 км/годину, що не спростовано відповідачами.
Інспектором ДПС Буришиним Р.Ф. при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи, так як фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники транспортних засобів).
Вищевказане свідчить про можливість застосування в якості доказу фото- і кінозйомки, відеозапису зафіксованими спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. Однак, відсутні підстави вважати, що фіксування даного правопорушення здійснювалося технічним засобом «Візир» в автоматичному режимі роботи.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, не здійснював перевищення швидкості руху за вказаних вище обставин, що відповідачами не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, винесена посадовою особою Кіровоградської роти ДПС УДАІ УМВС України в Кіровоградській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності та доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ВА №162083 від 22.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: