Справа 2-а-186/10/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Янчука С.В.,
при секретарі - Кирпічовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва молодшого сержанта міліції Гайваненка Сергія Вікторовича та УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва молодшого сержанта міліції Гайваненка Сергія Вікторовича по накладенню на позивача адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП. Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ № 061346 по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2010 року, як незаконну. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 31.03.2010 року та вказав, що здійснив вимушену зупинку на 1 хвилину не на перехресті, а перед парковою, яка майже вся була зайнята автотранспортними засобами, щоб знайти місце для паркування. Про те, що відносно нього 31.03.2010 року було винесено постанову ВЕ № 061346 про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КУпАП, він дізнався лише 23.06.2010 року при з’явленні за викликом до відділу ДВС Баштанського районного управління юстиції, де йому було надано копію вказаної постанови та постанову про відкриття виконавчого провадження відносно нього по примусовому стягненню штрафу. Позивач вказав на незаконність винесення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки постанова була винесена без його участі й копія йому не вручалася під розпис. Також в постанові вказано, що він здійснив зупинку на перехресті, а посилання зроблено на порушення вимог нормативного акту (п. 15.9.г ПДР), який передбачає відповідальність за зупинку на пішохідних переходах. В зв’язку з викладеним, позивач просив поновити йому строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасувати останню.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач – інспектор ДПС Гайваненко С.В. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити, у зв’язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення.
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ 152327 від 31.03.2010 року відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП; копію постанови серії ВЕ № 061346 по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, письмові заперечення УДАІ УМВС України в Миколаївській області), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2010 року позивач отримав при явці за викликом до відділу ДВС Баштанського районного управління юстиції копію постанови про відкриття виконавчого провадження відносно нього по примусовому стягненню штрафу за порушення ним вимог ПДР, після чого дізнався про те, що 31.03.2010 року відносно нього було винесено постанову ВЕ № 061346 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень. В тексті постанови інспектор вказав, що 31.03.2010 року о 05.00 год. в м. Миколаєві ОСОБА_1 керував автомобілем Опель Аскона, державний номер Л0094НИ, рухався по вул. Будьоного в районі вул. Рюміна та здійснив зупинку, стоянку на перехресті, сим порушив п. 15.9.г, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП. У зв’язку із вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та недоведення належними доказами протилежного інспектором ДПС, оскільки за обставин, що є предметом судового розгляду, здійснив вимушену зупинку на 1 хвилину не на перехресті, а перед парковою, яка майже вся була зайнята автотранспортними засобами, щоб знайти місце для паркування, про що зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, й тому висновок інспектора про вчинення позивачем вказаного порушення не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а отже, не відповідає вимозі достатності доказів, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №-14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Доводи позивача не були спростовані відповідачем, суду не було представлено доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
З врахуванням того, що постанова винесена 31.03.2010 року, а позивач про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП дізнався при отриманні у відділі ДВС Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області 23.06.2010 року копії постанови про накладення адміністративного стягнення, та відповідачами вказаний факт не оспорювався та не спростовувався - суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору за правилами ст. 100 КАС України.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2010 року.
Скасувати постанову серії ВЕ №-061346 по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та провадження по справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: