У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Лавренюка М.Ю.,
суддів Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4, його захисника – адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 9 грудня 2009 року щодо ОСОБА_4
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від
12 серпня 2009 року засуджено:
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 20.03.2007 року за ч. 1 ст. 309 КК
України на 1 рік обмеження волі, на підставі
ст. 75 КК України звільненого від відбування
покарання з випробуванням,
за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено вісім років три місяці позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4:
? на користь потерпілої ОСОБА_6 20 000 грн. моральної шкоди;
? на користь держави – 366 грн. 15 коп. судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 9 грудня 2009 року вирок змінено: дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк сім років, на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено сім років три місяці позбавлення волі. Вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 скасовано, а справу закрито в зв’язку з відмовою потерпілої від позову. У решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду, з урахуванням внесених змін, ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він 14 листопада 2007 року у проміжок часу з 15-ої до 16-ої години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав декілька ударів ногами по тулубу та обличчю ОСОБА_7 після чого вдарив його табуреткою по голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 порушують питання про скасування судових рішення та закриття справи за відсутністю в діянні складу злочину. Зазначають, що докази, на які послався суд у вироку та ухвалі не доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину та при цьому суд не дав належної оцінки доказам, які спростовують обвинувачення. Вважають, що у справі не виконані вимоги постанов суду першої інстанції про повернення справи на додаткове розслідування. Доводи засудженого ОСОБА_4 про тиск з боку працівників міліції судом також належним чином не перевірені.
Потерпіла ОСОБА_6 у касаційній скарзі, вказуючи на невинуватість ОСОБА_4, також просить скасувати судові рішення а справу закрити. Стверджує, що життя її сина ОСОБА_7 позбавив ОСОБА_8, а свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 давали показання під тиском працівників міліції.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчинені злочину ґрунтується, зокрема, на його показаннях в якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події, з яких вбачається, що він
14 листопада 2007 року разом із ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в будинку останніх в с. Лукашівка розпивали алкогольні напої та коли ОСОБА_12, а за ними і ОСОБА_10 пішли спати, ОСОБА_4 витягнув ОСОБА_10 з-під ліжка та разом із ОСОБА_8 завдали йому по декілька ударів ногами, після чого ОСОБА_4 вдарив потерпілого дерев'яною табуреткою по голові, від чого він впав на підлогу. Коли ОСОБА_4 вийшов на двір, то відчув запах диму, а повернувшись у будинок, побачив ОСОБА_10, на якому горів одяг, після чого він витяг потерпілого у двір та прикидав його снігом та пішов додому.
Ці показання суд визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі. Так, ОСОБА_8 на досудовому слідстві та в судовому засіданні розповідав про події, що сталися в будинку ОСОБА_12 та що саме ОСОБА_4 завдав удари табуреткою по голові ОСОБА_10.
Під час огляду місця події в будинку ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14, засуджений пояснював працівникам міліції, що опіки на пальцях його рук залишились після того як він намагався загасити вогонь на тілі ОСОБА_10.
На вилученому одязі та взутті, які належать ОСОБА_4, виявлені сліди крові, які згідно з висновками судово-імунологічних експертиз можуть походити від потерпілого ОСОБА_10.
Як вбачається із висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_10 настала від набряку-набухання головного мозку, який розвинувся внаслідок внутрішньочерепної травми, яка могла виникнути від удару тупим предметом, у тому числі дерев'яною табуреткою. У судовому засіданні експерт ОСОБА_15, який брав участь у проведенні комісійної судово-медичної експертизи, пояснив, що встановити час смерті ОСОБА_10 не надалось можливим, оскільки у справі відсутні достовірні дані про час розтину тіла та дослідження трупних явищ.
Із даних висновку судово-цитологічної експертизи видно, що походження слідів поту на ніжках табурету не виключається від ОСОБА_4.
Доводи ОСОБА_4, які він висував на свій захист, про те, що він не спричиняв ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, а опіки на його руках від гасіння ним ковдри в своєму будинку, в судовому засіданні були всебічно перевірені та обґрунтовано визнані такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинене.
Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_4 умисно заподіяв ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. А тому доводи касаційних скарг засудженого, його захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_10 про непричетність ОСОБА_4 до злочину та неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.
Злочинні дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження ОСОБА_4 про те, що цей злочин вчинив ОСОБА_8 перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли. У касаційних скаргах не наведено переконливих мотивів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду з цього приводу.
Безпідставними визнані також доводи ОСОБА_4 про те, що показання на досудовому слідстві надавались ним під тиском працівників міліції. Під час допитів в судовому засіданні свідків ОСОБА_16, ОСОБА_1, які входили до складу слідчо-оперативної групи та слідчої ОСОБА_17 не встановлено будь-яких даних, що свідчать про застосування недозволених методів слідства. Крім того, за результатами проведеної заступником начальника СУ УМВС України в Чернігівській області перевірки, заява ОСОБА_18 – матері засудженого про здійснення фізичного та психологічного тиску працівниками міліції на ОСОБА_4 визнана необґрунтованою.
У ході апеляційного розгляду справи були перевірені доводи апеляції засудженого ОСОБА_4, його захисника та потерпілої, які за змістом аналогічні тим, що викладені в касаційних скаргах, і з посиланням на обставини справи мотивовано визнані необґрунтованими.
Під час досудового слідства і розгляду справи в суді порушень КПК України, які були б підставою для зміни або скасування цього вироку, не допущено.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4, його захисника – адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6
судді:
Лавренюк М.Ю. Канигіна Г.В. Кузьменко О.Т.