Справа № 2-3197/10  

      ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА  

  І м е н е м  У к р а ї н и  

Р І Ш Е Н Н Я  

 29 липня 2010 року                                                                            м. Чернігів

 Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю: позивачів – ОСОБА_1., ОСОБА_2; представника третьої особи – ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради про зобов’язання надати знижку по оплаті за користування комунальними послугами,

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору – Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради,

  в с т а н о в и в:  

 11.03.2010 року позивачі звернулися до суду з позовом про зобов’язання відповідача надати їм 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами, у зв’язку з тим, що в їхній сім»ї проживає дитина-інвалід, захворювання якої пов’язано з Чорнобильською катастрофою; а також про зобов’язання перерахувати розмір квартирної плати з урахуванням наявного у них права на 50-процентну знижку, за останні три роки.  

 Ухвалою суду від 02.06.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, оскільки вирішення спору може в подальшому вплинути на його права та обов’язки.  

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали і наполягали на їх задоволенні.

Представник третьої особи вважає позов безпідставним.  

Позивачка ОСОБА_4 та представник відповідача не з’явилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. При цьому, позивачка ОСОБА_4 надіслала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає вирішенню спору без його участі.

 Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

 Позивачі проживають в АДРЕСА_1 і є споживачами комунальних послуг, які надає відповідач.  

 Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", вони зобов'язані своєчасно сплачувати за комунальні послуги.

   Разом із позивачами в квартирі проживає малолітня дочка ОСОБА_4 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка являється рідною сестрою позивачки ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_1 доводиться їй вітчимом.

ОСОБА_6, є дитиною-інвалідом, захворювання якої пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

 Згідно пункту 8 частини 3 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі по тексту – Закон № 796), дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, в тому числі 50-процентна знижка плати за користування сім»єю, що має дитину-інваліда, житлом (квартирна плата), телефоном та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності, в межах норм, передбачених законодавством, за умови, що дитина проживає разом із сім»єю.

 Посилаючись на те, що малолітня ОСОБА_6 є членом їхньої сім»ї, позивачі вважають, що відповідно до положень Закону № 796, вони також мають право на 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами.

Представник третьої особи не погодилася з доводами позивачів і висловила позицію про те, що законами України про Державний бюджет України, які ухвалювалися протягом останніх років не відносять позивачів до осіб, які мають право на відповідну знижку.

Як убачається з письмової відповіді відповідача на звернення позивачів, його позиція по даному питанню співпадає з позицією третьої особи.

 Виходячи із заявлених позивачами вимог, суд розглядає правомірність дій відповідача за три останні роки, що передують їх зверненню до суду з даним позову, а саме – починаючи з березня 2007 року.

 При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено, що до членів сім»ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік); їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ груп або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Ідентичні за змістом положення викладені в статті 66 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ, в статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VІ, а також в статті 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VІ.

 Наведені положення законів України про Державний бюджет України не відносять позивачів до кола осіб, які мають право на пільги і компенсації, що надаються за рахунок коштів Державного бюджету, і утворюють колізію з нормою, викладеною в пункті 8 частини 3 статті 30 Закону № 796.

 Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, в пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп роз’яснено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

 Оскільки закони України про Державний бюджет України на 2007 – 2010 бюджетні роки, ухвалені після прийняття Закону № 796 і при цьому по іншому регулюють питання надання пільг членам сім»ї, що має дитину-інваліда, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме ці закони.

 За викладених в сукупності обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 – 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

  в и р і ш и в:  

      у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради про зобов’язання надати знижку по оплаті за користування комунальними послугами відмовити.

      Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Головуючий: