Справа 2- 260/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
8 липня 2010 року.
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючий суддя- Дідовець В.А.
При секретарі- Кашириній О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського районного військового комісаріату, Харківського обласного військового комісаріату, 3-я особа 173 військове представництво Міністерства оборони України про стягнення остаточного розрахунку при звільненні , середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди ,-
встановив :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Харківського районного військового комісаріату не виплачені при звільненні грошові кошти за період з 1.01.2001 по 31.10.2006 року в сумі 1738,1 грн, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку в сумі 184,26 грн, а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн., мотивуючи тим, що з 31.05.2002 року вона працювала на посаді техніка у 173 військовому представництві МОУ. З 1.03.2004 року була переведена на посаду інженера .Наказом №111 від 31.10.2006 року вона була звільнена на підставі п.1ст.40 КЗпП у зв*язку з скороченням штатів. Вважає , що за час роботи в період з 1.01.2001 по 31.10.2006 року їй була недорахована заробітна плата в розмірі 1738, 1 грн., яка при остаточному розрахунку їй не була виплачена .
За час слухання справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала і доповняла свої позовні вимоги і остаточно просить суд стягнути з Харківського обласного військового комісаріату середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку в розмірі 7392,30 грн. у зв*язку з тим, що звільнення було 31.10.2006 року, а остаточний розрахунок проведений лише 25.05.2007 року .Крім того вважає, що порушення її законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали свої уточнені позовні вимоги і просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала і пояснила , що при звільненні ОСОБА_1 отримала всі належні при звільненні виплати на підставі витягу з наказу №111 начальника 173 ВП МОУ від 31.10.2006 року та табелю обліку робочого часу. Нею була отримана вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку . У зв*язку з фінансовою перевіркою було донараховано заробітну плату за 2005 рік усім робітникам представництва у тому числі і позивачці, яку вона отримала 25.05.2007 року у сумі 216,84 грн. По скільки позивач не працювала у Харківському обласному військовому комісаріаті, а працювала у 173 ВП МОУ, то ст..ст.116-117 КЗпП не поширюються на указані правовідносини.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з*явився , повідомлявся належним чином.
Суд вислухав пояснення сторін, перевірив матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як установлено в судовому засіданні і це не заперечується сторонами, що позивачка з 31.05.2002 року працювала на посаді техніка у 173 військовому представництві МОУ. З 1.03.2004 року була переведена на посаду інженера .Наказом №111 від 31.10.2006 року вона була звільнена на підставі п.1ст.40 КЗпП у зв*язку з скороченням штатів.
173 ВП МОУ 3 2001 р. по 01 квітня 2003 р. перебувало на фінансовому забезпеченні в 1894 фінансовому відділенні Міністерства оборони Украіни , яке не являлося структурним підрозділом Харківського облвійськкомату. У зв’язку з ліквідацією 1894 фінансового відділення Міністерства оборони України 173 ВП МОУ з 01 квітня 2003 було зараховано на фінансове забезпечення до адміністративно-господарчого відділення Харківського облвійськомату, де перебувало на фінансовому забезпеченні по 31.12.2003 р.
Відповідно до наказу Харківського обласного військового комісара від 08 січня 2004 р. № 11, 173 ВП МОУ з 01 січня 2004 р, було зараховано на фінансове забезпечення до Харківського районного військового комісаріату, де перебувало на фінансовому забезпеченні по 30.09.2006 р.
З ліквідацією фінансово-економічного органу Харківського районного військового комісаріату 173. ВП МОУ з 01 жовтня 2006 р. було зараховано на фінансове забезпечення до адміністративно-господарчого відділення Харківського облвійськомату, а з 09.01.2007 р. в зв’язку з реорганізацією фінансового органу фінансового забезпечення до Харківського облвійськомату.
При звільненні позивачка отримала усі суми, що були нараховані, а також вихідну допомогу . Спору з приводу розміру сум, належних працівникові при звільненні не виникло
В ході ревізії окремих питань фінансової та господарської діяльності Харківського обласного військового комісаріату, проведеної з 25.04.2007 року по 26.04.2007 року встановлено, що відповідно до наказу начальника 173 ВП МОУ від 22.02.2006 року №29 працівникам представництва, в тому числі і позивачу з 1.09.2005 року встановлено нові посадові оклади, але фактично заробітна плата за новими окладами вперше була виплачена лише з січня 2006 року.
За результатами ревізії позивачці було донараховано і 25.05.2007 року виплачено 216,84 грн. заробітної плати .
В своєму позові ОСОБА_1. посилається на ст..117 КЗпП України при цьому вважає, що остаточний розрахунок з нею було проведено 2505.2007 року і просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку , тобто за 205 днів.
Згідно ст..117 КЗпП України , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст..116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, при звільненні позивач отримала усі суми, що були їй нараховані , спору між сторонами по нарахуванні та виплаті сум не виникало .На час проведення ревізії та донарахування, фінансове забезпечення 173 ВП МОУ здійснював Харківський обласний військовий комісаріат , вина якого в несвоєчасному нарахуванні заробітної плати відсутня , тому підстав у суду для застосування відповідальності за ст..117 КЗпП України не має.
Позивачка також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн., однак у судовому засіданні не надала доказів спричинення їй відповідачем моральної шкоди на указану суму.
Таким чином , суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з вищевикладеним, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 116,117 КЗпП України суд, –
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Харківського об*єднаного районного військового комісаріату Харківської області, 3-я особа 173 військове представництво Міністерства оборони України ,про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Дідовець В.А.