РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"23" серпня 2006 р. |
Справа № 9/156-2642 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1АДРЕСА_1, м.Тернопіль.
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2АДРЕСА_2, м.Тернопіль.
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : не з'явився.
У розпочатому судовому засіданні представника позивача, ознайомлено з правами та обов'язками сторони у процесі згідно з ст. 22 ГПК України.
Позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся 19.06.2006 р. до господарського суду з позовом до відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль, про стягнення 73 935 грн. на відшкодування упущеної вигоди та 1700,00 грн. матеріальної компенсації моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав умови договору оренди нежитлового приміщення від 18.07.2003 р. , не повернувши об'єкт оренди орендодавцю у 10-денний термін із дня закінчення дії договору оренди.
Спираючись на факти, встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2004 р. (з урахуванням додаткового рішення від 14.10.2004 р. по справі № 4/149-1746 (3/246-2542)) підчас розгляду спору між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач вказує, що договір від 18.07.2003 р. вважається припиненим з 18.07.2004 р.
За твердженням позивача, ним 05.02.2004 р. був укладений договір з ТОВ “Фенікс-Д”, за яким позивач здав в оренду нежитлове приміщення, яке є об'єктом оренди за договором з відповідачем, але через те, що відповідач не звільнив нежитлове приміщення 19.07.2004 р., ТОВ “Фенікс-Д” -не зміг користуватися приміщенням та не сплачував орендних платежів ,внаслідок чого позивач не одержав доходи, на які розраховував, а саме : за період з 01.09.2004 р. по 31.10.2004 р ним не одержано орендної плати у розмірі 3800 доларів США.
01.11.2004 р. позивач стосовно цього ж об”єкту уклав договір оренди з ТОВ Магазин “Молодіжний»з орендною платою 7965 грн. в місяць.
Оскільки, зазначається в позові, відповідач звільнив приміщення лише 02.06.2005 р., тому за період з 01.11.2004 р. по червень 2005 р. позивач не отримав від орендаря -ТОВ Магазин “Молодіжний” орендної плати на загальну суму 55 755 грн.
Вимоги про стягнення 1 700 грн. в якості матеріальної компенсації моральної шкоди грунтуються на тому, що через порушення відповідачем зобов'язань позивач втратив спокій, погано себе почував, погіршилися стосунки з оточуючими.
На доведення своїх доводів позивач посилається на факти, встановлені господарськими судами різних рівнів , а саме : Львівським апеляційним господарським судом 28.01.2004 р. у справі № 3/264-2542, господарським судом Тернопільської області 08.10.2004 р. та 14.10.2004 р. у справі № 4/149-1746 (3/264-2542) , Львівським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України у цій же справі 26.01.2005 р. та 18.05.2005 р. відповідно.
В обґрунтування доводів, суду надані копії та оригінали (для огляду у судовому засіданні ) договорів між позивачем та відповідачем (від 18.07.2003р.), між позивачем та ТОВ “Фенікс-Д” від 05.02.2004 р., між позивачем та ТОВ Магазин “Молодіжний” від 01.11.2004 р., акти передачі нежитлового приміщення в оренду підприємцю ОСОБА_2 від 18.07.2003 р., акт державного виконавця від 02.06.2005 р., інші матеріали.
Відповідач не скористався своїм законним правом на участь у судових засіданнях, відзиву на позов не подав.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами зглдіно ст. 75 ГПК України. .
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши доводи представника позивача суд встановив :
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду або іншого органу, який вирішує господарський спір, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У справі № 3/264-2542 та справі № 4/149-1746 (3/264-2542), у якій брали участь підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу укладення, виконання та припинення договору оренди від 18.07.2003 р., встановлено, що між ними дійсно був укладений 18.07.2003 р. договір оренди нежитлового приміщення, за адресою АДРЕСА_3у м. Тернополі, для використання під торгівлю із сплатою щомісячно 850 доларів США. Як встановлено судами у зазначених справах, договір від 18.07.2003 р. припинив свою дію по закінченню цього строку 18.07.2004 р.
Місцевий господарський суд , апеляційний та Вищий Господарський суди у справі № 4/149-1746 (3/264-2542) також встановили, що 05.02.2004 р між підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Фенікс -Д” був укладений договір оренди стосовно того ж нерухомомого майна.
Ці обставини, з огляду на положення ст. 35 ГПК України, не потребують доведення знову.
Утім, обставини, на які посилається підприємець ОСОБА_1 у позові від 19.06.2006 р., потребують доведення на загальних підставах.
Так позивач стверджує, що нею не отримано дохід, на який вона розраховувала, укладаючи договори з ТОВ “Фенікс-Д”та з ТОВ Магазин “Молодіжний” 05.02.2004 р. та 01.11.2004 р. ,відповідно, з тих підстав, що відповідач, як орендар за договором від 18.07.2003 р. , впродовж 10 днів з дня припинення дії договору, тобто з 18.07.2004, орендоване приміщення орендодавцю не повернув, чим не виконав своїх зобов'язань орендаря.
Розмір неодержаних нею доходів позивач пов'язує із несплатою орендарями за договорами від 05.02.2004 р. та від 01.11.2004 р. орендної плати, оскільки приміщення не були їм передані згідно актів прийому-передачі.
Позатим, системний аналіз положень договорів оренди від 05.02.2004 р. та від 01.11.2004 р. , а також фактів, встановлених господарськими судами у справі № 4/149-1746 (3/264-2542), дають підстави для наступних висновків.
Договір оренди від 05.02.2004 р. з ТОВ “Фенікс-Д” укладено під час дії договору оренди між підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Крім того, згідно з п. 9.1 договору від 05.02.2004 р., він укладений з ТОВ “Фенікс-Д” на 1 рік і діє з 05.02.2004 р. по 31.12.2004 р. , а за умовами п. 6.1 визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно по акту прийняття-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
За твердженням позивача акт прийняття-передачі сторонами не був складений, а об'єкт оренди -переданий. Однак, ця обставина ,як встановлено судами у справі № 4/149-1746 (3/264-2542), не свідчить про те, що договір є неукладеним.
Таким чином, слід прийти до висновку, що договір орнеди з ТОВ «Фенікс-Д» є консенсуальним; орендарю не були передані речові права на майно, відтак, договір, який укладено, є підставою для виникнення у ТОВ “Фенікс-Д” права, зокрема, вимагати від орендодавця належного виконання його обов'язку щодо передачі приміщення на умовах укладеного договору за актом приймання-передачі, або ставити питання у юрисдикційних органах про відібрання від орендоадвця об'єкту оренди, або відмовитися від договору і вимагати від орендодавця відшкодування збитків.
Цей же договір породив право орендодавця вимагати від орендаря сплати орендної плати на умовах договору , а в орендаря -обов'язок сплачувати орендодавцю обумовлену договором плату.
Отже, неодержання позивачем доходів від укладеного ним договору оренди з ТОВ “Фенікс-Д” , внаслідок несплати останнім орендних платежів , не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням підприємцем ОСОБА_2 - орендарем за договором від 18.07.2003 р.( відповідачем) - своїх зобов'язань орнедаря , тим більше, що несплата ТОВ “Фенікс-Д” орендної плати не пов'язана з винними діями відповідача , які полягають у не поверненні ним позивачу (не пізніше 28.07.2004 р.) орендованого згідно договору від 18.07.2003 р. майна.
Суд відхиляє доводи позивача , які стосуються факту укладення ним договору оренди з ТОВ магазин “Молодіжний”, як такі , що не ідповідають фактичним обставинам справи , з огляду на таке.
Істотною умовою договору найму (оренди) є предмет договору, що випливає з положень ч. 3 ст. 180 ГК України та ст. 759 ЦК України.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, у разі недосягнення згоди з усіх вказаних істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 3 ст. 180, ч. 8 ст. 181 ГК України).
ВІдповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, об»єкт оренди.
Натомість, договір з ТОВ Магазин “Молодіжний” , хоч і підписаний позивачем та товариством 01.11.2004 р., однак, з огляду на положення ч. 3 ст. 180, ч. 8 ст. 181 ГК України, є неукладеним, адже не містить умови щодо об'єкта оренди .
З огляду на викладене, договір з ТОВ Магазин “Молодіжний” від 01.11.2004 р., є неукладеним , а тому не створив правових наслідків, до яких прав прагнули сторони.
Як випливає з пояснень позивача та поданих ним доказів , жодна із сторін не вчинила фактичних дій щодо його виконання.
За наведених обставин, доводи позивача щодо неодержання ним доходів з орендної плати на суму 55 755 грн. за договором, який не відбувся, є неспроможними, а вимоги що грунтуються на них -такими, що не підлягають до задоволення.
Оцінюючи вимоги позову про стягнення матеріальної компенсації моральної шкоди у розмірі 1 700, 00 грн., суд вважає їх неправомірними з таких підстав.
В силу ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 р. (із змінами та доповненнями) роз'яснено , що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції ( 254к/96-ВР ) або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію" ( 2657-12 ), ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 );
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України -„необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду”.
Правові наслідки порушення зобов'язання, у т.ч. відшкодування моральної шкоди, як випливає з ч. 1 ст. 611 ЦК України, пов'язані з тим, чи передбачені вони законом або договором.
Але ні положення Глави 25 ЦК УРСР, ні Глави 58 ЦК України , який набрав чинності з 01.01.2004 р., не встановлюють правових наслідків у вигляді відшкодування моральної шкоди за невиконання орендарем зобов'язань з повернення, по припиненню договору, об'єкту оренди.
Умови договору оренди від 18.07.2003 р. також не вміщують відповідних вказівок.
При таких обставинах справи, вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної компенсації моральної шкоди у розмірі 1700 грн. , як безпідставні , до задоволення не підлягають.
Отже у задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі з покладенням на неї усіх судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.
За згодою представника позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.08.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, ГПК України, ст.ст. 11, 16, 759, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч.3 ст. 180 ГК України, господарський суд
Вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “29” серпня 2006 року, рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна