УХВАЛА
Іменем України
3 серпня 2010року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Гошовского Г.М.,
суддів - Дорчинець С.Г., Машкаринця І.М.,
з участю прокурора - Фотченка С.І.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу з апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 21.04.2010 року, яким засуджений
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
м. Виноградів, мешканець с. Ільниця,
АДРЕСА_1 Іршавського районну
Закарпатської області, громадянина України,
українець, з середньою освітою, непрацюючий,
раніше судимий,
- 27.08.2004 року Виноградівським районним
судом Закарпатської області за ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі та 22.02.2008 року умовно – достроково на 1 рік 8 місяців 26 днів звільнений від відбування покарання,
за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі ;
за ст. 190 ч.2 КК України 2 роки позбавлення волі ;
за ст. 289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено 5 ( п’ять ) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.08.2004 року а саме 1 рік та остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено покарання – у вигляді позбавлення волі строком на 6 ( шість ) років з конфіскацією майна, що є його власністю.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній – взяття під варту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 5.06.2009 року з дня затримання. Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 час знаходження його під вартою з 17.02.2009 року.
Речовий доказ : автомобіль ВАЗ – 2106 № НОМЕР_1 постановлено повернути потерпілому ОСОБА_2
За вироком суду визнаний винним ОСОБА_1 в тому, що
- 6.08.2008 року умисно з корисливих спонукань шляхом обману та зловживання довірою в рахунок оплати за проведений в майбутньому ремонт автомобіля « Опель Кадет » № НОМЕР_2, отримав від ОСОБА_3 2700 грн., але ремонтні роботи не проводив, а кошти привласнив, чим причинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму;
- в середині серпня 2008 року ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою передав ОСОБА_4 для ремонту автомобіль « Опель Кадет » № НОМЕР_2, належного ОСОБА_3, пообіцявши за роботу 800 доларів США, що становить 3875 грн. 20 коп., але наміру проводити розрахунок не мав, причинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду ;
- в середині серпня 2008 року ОСОБА_1 умисно шляхом обману та зловживання довірою, в рахунок оплати за проведений в майбутньому ремонт автомобіля ВАЗ – 2105 № НОМЕР_4 отримав від ОСОБА_5 1200 грн., але ремонтні роботи не проводив і не мав наміру це робити, а кошти привласнив, причинив останній матеріальну шкоду;
- в жовтні 2008 року ОСОБА_1, умисно з корисливих спонукань, шляхом обману та зловживанню довірою, в рахунок оплати за проведений в майбутньому ремонт автомобіля « Москвич-412 » № НОМЕР_3 отримав від ОСОБА_6 500 доларів США, що по курсу НБУ становить 2430 грн., але ремонт не проводив і не мав наміру це робити, гроші привласнив, причинивши останній матеріальну шкоду;
- в середині листопада 2008 року ОСОБА_1 умисно з корисливих спонукань, шляхом обману та зловживанням довірою, ніби для проведення ремонту отримав від ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ – 2106 № НОМЕР_1, але ремонт не проводив і не мав наміру це робити, а автомобіль привласнив, чим причинив останньому матеріальну шкоду на суму 6214 грн. 58 коп.
- на початку грудня 2008 року ОСОБА_1 умисно з корисливих спонукань шляхом обману та зловживання довірою, отримавши для ремонту від ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ – 2106 № НОМЕР_1 повідомивши завідомо неправдиві відомості, що вищевказаний автомобіль є його власністю та продав цей автомобіль ОСОБА_7 за 1000 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1000 грн. –
- 2.12.2008 року приблизно в 20год. 30хв. ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязнених відносин, в квартирі АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_8 умисно наніс йому удар правою ногою в область таза, від якого той упав і отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження .
В апеляціях :
прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому апелянт посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд належним чином не дав оцінку тому, що він вчинив умисний тяжкий злочин, що матеріальні збитки потерпілим не відшкодовані, вину у вчиненому він не визнав. Судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 був раніше засуджений за подібні злочини, на шлях виправлення не став, судом також не враховано такої обтяжуючої обставини покарання як рецидив злочинів. Просить справу направити на новий судовий розгляд;
засуджений ОСОБА_1 в апеляції порушує питання про скасування вироку стосовно нього як незаконного. При цьому посилається на те, що ніякого умислу привласнювати гроші та майно потерпілих не мав, а зобов’язання не виконав у зв’язку з тим, що тяжко захворів, гроші витратив на ліки, але мав на меті відпрацювати їх. Крім того вважає, що під час досудового та судового слідства його права систематично порушувалися. Просить справу повернути на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляцій, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, та заперечив проти задоволення апеляції засудженого, вважає її безпідставною, апелянта – засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, вважає її такою, що підлягає до задоволення, факти отримання автомашин для ремонту та авансу від потерпілих не заперечує, не заперечує також і те, що ремонтів не робив, а гроші витратив на потреби сім'ї та свої проблеми, не заперечує факт продажі автомашини потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_7, за яку отримав 1000 грн., визнає що ніяких правоустановчих документів на цю автомашину не мав, крім того вважає, що всі гроші та ремонти в майбутньому міг відробити, перевіривши доводи сторін, матеріали кримінальної справи в межах апеляцій, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни чи скасування вироку з таких мотивів.
З матеріалів кримінальної справи з перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема показань ОСОБА_1 даних в ході досудового слідства про те, що свою вину визнає повністю, підтверджував, що брався за ремонт автомобілей, брав авансом гроші від потерпілих, хоча не думав робити ні ремонту, ні повертати гроші, які витрачав на власні потреби. Потерпілих постійно обманював, уникав зустрічі з ними, розмов. ОСОБА_1 також підтвердив, що автомобіль, належний потерпілому ОСОБА_2 самовільно продав ОСОБА_7 в село В.Ком'яти, а потерпілого ОСОБА_8 під час сварки умисно штовхнув, від чого той упав і отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Такі показання ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю підтвердили потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 .
При таких обставинах апеляційний суд обґрунтовано приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 діяв умисно з корисливим наміром заволодіти грошима і майном потерпілих шляхом обману їх та зловживаючи їх довірою, а доводи ОСОБА_1 в ході судового засідання та в апеляції про те, що він не мав наміру та умислу на заволодіння грошима та автомобілями потерпілих є нічим іншим як наміром ухилитися від відповідальності .
Дії ОСОБА_1 за ст. ст. 128, ст.190 ч.2 та 289 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції ОСОБА_1 про порушення його прав в ході досудового та судового слідства, оскільки останній вважає порушенням його прав стосовно відмов у задоволенні його численних скарг про порушення кримінальної справи проти нього, його затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, відхилення його зауважень на протокол судового засідання, на залишення без відповідного реагування його численних однотипних скарг з боку органів влади.
Фактичні обставини справи ОСОБА_1 не оспорює.
Покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції призначив відповідно до вимог ст.ст. 65, 71 КК України. Підстав для пом’якшення чи посилення призначеного покарання апеляційний суд не знаходить.
Тому керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
Ухвалив :
апеляцію прокурора та апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 21.04.2010 року стосовно ОСОБА_1 – без зміни.
Судді :
Гошовський Г.М.,
Дорчинець С.Г., Машкаринець І.М.
Вірно :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області С. Г. Дорчинець