Справа №2-4509/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          26 липня 2010 року                                   Печерський районний  суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                                                                                                 Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                                  Топал А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Печерської районної у м. Києві держадміністрації, Печерської районної у м. Києві ради про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

          Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вимогами про визнання права власності на новостворене майно – об’єднані переплановані кв.№№22,23 під об’єднаним №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107,5 кв.м., житловою площею 65,0 кв.м., зобов’язання Печерську районну у м. Києві держадміністрацію – виконавчий орган Печерської районної у м. Києві ради призначити комісію та вчинити дії щодо введення в експлуатацію цих квартир, посилаючись на те, що відповідач Печерська районна у м. Києві держадміністрація не визнає за ними право власності на нерухомість, не приймає об’єкт в експлуатацію.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доповнила свої вимоги, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частки АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

          В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити.

          В судовому засіданні представник відповідача Печерської районної у м. Києві держадміністрації Норенко Т.А., вона ж є представником відповідача Печерської районної у м. Києві ради заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність їх вимог.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.09.1993 р. Орендним підприємством “Київська фетрова фабрика” згідно з розпорядженням №83/5 від 13.09.1993 р., АДРЕСА_1 загальною площею 62,5 кв.м. належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 та членам її сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_3, померлій ОСОБА_5; свідоцтво 28.09.1993 р. зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна,  запис  №7377;  відповідно до договору купівлі-продажу від 7.05.2001 р.  кв.№23  цього ж будинку  належать на праві власності позивачці ОСОБА_1; договір  посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвєєвим О.А., зареєстрований у реєстрі за №599, 16.05.2001 р. - в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, запис №7377.

          Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України (в редакції Закону від 1963 р.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому випадку наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

          Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду за захистом своїх прав, ставить питання про визнання дійсною угоду купівлі-продажу ? частки АДРЕСА_1, укладену між нею та ОСОБА_5, такі вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Так, з позовної заяви ОСОБА_1, пояснень в судовому засіданні її представника ОСОБА_6 вбачається, позивачка є двоюрідною онукою ОСОБА_5, яка мешкала з нею та членами її сім’ї, вели спільне господарство, разом приватизували  квартиру. У вересні 1996 р. між ними був укладений договір купівлі-продажу ? частки зазначеної квартири, позивачка прийняла це майно, сплатила за нього грошові кошти, але нотаріально посвідчити угоду не встигли, оскільки ОСОБА_5 раптово захворіла, була госпіталізована до лікарні, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що при укладенні угоди купівлі-продажу частки квартири ОСОБА_1 провела розрахунки з ОСОБА_5, що ОСОБА_1 з часу укладення угоди до сьогоднішнього дня несе всі витрати по утриманню квартири, постійно користується нею. У суду відсутні підстави не довіряти зазначеним показам свідків, оскільки будь-яких доказів в їх спростування в судовому засіданні здобуто не було.

          При таких обставинах, суд, аналізуючи надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідно до вимог  ч.2 ст.47 ЦК України (в редакції Закону від 1963 р.) угода купівлі-продажу ? частки АДРЕСА_1, укладена між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5, є дійсною, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони уклали угоду в простій письмовій формі, позивачка прийняла майно, сплатила за нього певну грошову суму, тобто угода повністю виконана однією зі сторін, при цьому друга сторона ухилилася від її нотаріального оформлення.

          Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, то такі також підлягають задоволенню.

          Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          За наявним в матеріалах справи робочим проектом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” перепланування та об’єднання квартир №№22,23  будинку по АДРЕСА_1 спірні квартири розташовані на другому поверсі п’ятиповерхового цегляного будинку; проектом передбачено об’єднання квартир №№22 і 23 шляхом влаштування у міжквартирній цегляній перегородці по осі “Б” дверного прорізу шириною 900 мм; вхід до об’єднаної квартири передбачається через існуючі двері до квартири №22. Всі перепланування заплановано виконати шляхом демонтажу існуючих перегородок і влаштування нових; у кв.№22 все залишається без змін, кухня перетворюється на гардеробну; у кв.№23 площа кухні і частина площі житлової кімнати перетворюються на кухню-їдальню; місця розташування теплопровідних, водопровідних та каналізаційних стояків залишаються без змін.  

          Відповідно до наданого суду висновку №133 від 13.07.2001 р. Санітарно-епідеміологічної станції Печерського району м. Києва на проект будівництва трикімнатна кв.№22 та однокімнатна кв.№23 ізольовані, розташовані на другому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку  по АДРЕСА_1; несучі стіни цегляні, перекриття – залізобетонне, перегородки – шлакоблочні. Проектом передбачено об’єднання та часткове перепланування квартир: на місці ванної кімнати кв.№23 обладнується суміщений санвузол, кухня кв.№23 збільшується за рахунок прилеглих до неї туалету, частини коридору, частини спальні, на місці коридору та частини спільні кв.№23 обладнується передпокій, вітальня кв.№23 об’єднується з частиною спальні та обладнується вихід з неї до кухні, санвузол та житлові кімнати кв.№22 залишаються без змін, кухня кв.№22 переобладнується в гардеробну. Існуючі перегородки частково демонтуються, нові перегородки – гіпсокартонні, по типу “Кнауф”. Всі стояки системи опалення, вентиляції, газо-, водопостачання та каналізації залишаються без зміні. Труби водопроводу та каналізації змінюються на нові. Сантехнічні прилади замінюються на нові. Проектом передбачається пробивання отвору у внутрішній несучій стіні з посиленням із сталевих балок та встановленням дверного блоку. В санвузлах виконується гідроізоляція підлоги – чотири шари гідроізолу марки ГИ-1 по прошарку з бітумної мастики з заведенням на стіни на висоту 150 мм. Проектом передбачено виконання підвісних стель системи “Кнауф” у вітальні, передпокої, кухні-їдальні та санвузлах. Підлога у санвузлах та кухні – керамічна плитка, у вітальні – мозаїчний паркет. Вхідні двері виконуються посиленої конструкції. З урахуванням вищевикладеного проект погоджується.

          Відповідно до наданого суду експертного висновку 1-го загону державної пожежної охорони УДПО ГУ МВС України в м. Києві від 24.07.2001 р. проведеною експертизою правильності і повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів в проектно-кошторисній документації порушень вимог пожежної безпеки не виявлено; при цьому враховано, що у квартирі встановлюються сертифіковані протиударні двері.

          Надані суду документи свідчать про те, що фахівцями Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” розглянуто проект перепланування та об’єднання спірних квартир, відповідно до висновків №264/02 від 12.04.2010 р. перепланування та об’єднання цих квартир, враховуючи стан несучих конструкцій, відсутність видимих деформацій, можливе при дотриманні діючих в Україні будівельних норм і правил; проект може бути погоджений, у висновках зазначено, що перепланування з об’єднанням проведено з урахуванням проектних рішень в квартирах №№10,36,39, які були виконані за період з 10.01.1995 р. по 10.12.2009 р., не призведе до зниження експлуатаційної якості, можності та стійкості будинку у цілому; відповідно до висновку №332 від 11.05.2010 р. за станом несучих конструкцій квартира придатна для безпечного проживання і може бути введена в експлуатацію в установленому порядку.

          Листом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №КО-657 від 13.04.2010 р. ОСОБА_1, ОСОБА_3 було відмовлено у введенні в експлуатацію перепланованих  квартир №№22,23 будинку по АДРЕСА_1.

          Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

          Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири на свій розсуд може здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

           Відповідно до ч.1,2,5 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності не шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

          Проведене позивачами перепланування квартир не порушило прав власності інших квартир, санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, про що свідчить відсутність будь-яких скарг з цього приводу протягом тривалого часу.

           Суд, з огляду на обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, приходить  висновку, що недотримання позивачами порядку проведення переобладнання квартир, які належать їм на праві власності, а саме – без отримання відповідного дозволу, може бути підставою для притягнення їх до юридичної (адміністративної) відповідальності, проте не може бути перешкодою для проведення реєстрації у встановленому порядку, яке на час розгляду справи вже вчинено та об’єктивно існує.

          Відповідно до  пп.2.4.2. п.2.4. наказу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №95 від 16.03.2009 р.  прийняття в експлуатацію квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирних житлових будинках (нежитлових будинках) після проведення перепланування здійснюється державними комісіями, які створюються відповідними райдержадміністраціями.

           Таким чином, вирішення питання про введення в експлуатацію квартир №№22,23 під об’єднаним №23 по АДРЕСА_1 належить до компетенції Печерської районної у м. Києві держадміністрації – виконавчого органу Печерської районної у м. Києві ради.

          Суд, враховуючи те, що позивачами проект перепланування та об’єднання спірних квартир погоджено усіма відповідними службами та в порядку, визначеному діючим законодавством, роботи виконані будівельною організацією, яка має відповідну ліцензію, і згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, тому вимоги позивачів є законними і відмова відповідача у прийнятті в експлуатацію перепланованих та об’єднаних квартир порушує їх права, як співвласників.

          На підставі викладеного, керуючись ст.150 ЖК України, ст.ст.41-45,151-154,224-240 ЦК України (в редакції Закону від 1963 р.), ст.ст.316,318,319,328,331,379,382,383,386,391, 391 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11, 60,88,174,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          Позов – задовольнити.

          Визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частки АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

          Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на об’єднані переплановані квартири №№22,23 під об’єднаним №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107,5 кв.м., житловою площею 65,0 кв.м.

          Зобов’язати Печерську районну у м. Києві держадміністрацію – виконавчий орган Печерської районної у м. Києві ради призначити комісію та вчинити дії щодо введення в експлуатацію об’єднаних перепланованих квартир №№22,23 під об’єднаним №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107,5 кв.м., житловою площею 65,0 кв.м.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          СУДДЯ