АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого-судді - Полтавцевої Г.А.
суддів - Мацелюха П.С., Лук’янець Л.Ф.
за участі прокурора - Мінакової Г.О.
скаржника - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію скаржника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року , –
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою суду скаргу ОСОБА_1 на постанову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 30 березня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, залишено без задоволення.
Прийняте рішення суд обґрунтував тим, що на момент порушення кримінальної справи у заступника прокурора були наявні привід та достатні підстави для її порушення, отриманні із законних джерел.
В апеляції скаржник ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 вважають постанову суду незаконною у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. На обґрунтування наведеного посилається на те, що суд прийняв рішення за відсутності всіх матеріалів, на підставі яких
_________________________________________________________
Справа № 10-1365/2010 Головуючий у суді 1-їінстанції: Павленко О.П..
Категорія: ст. 236-7 КПК Доповідач: Мацелюх П.С.
прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та на відсутність у постанові про її порушення посилання на привід. Зазначають, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи винесена внаслідок упередженої, однобічної та неповної перевірки за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину та свідчили про реальність конкретної події злочину, а сама постанова про порушення кримінальної справи містить істотні суперечності. З наведених в апеляції підстав просять постанову суду скасувати, а справу за скаргою направити на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва іншим суддею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та його захисника, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечив апеляцію і вважає постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи за скаргою та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи за скаргою та матеріалів, на підставі яких порушено справу, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва про порушення кримінальної справи, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, дослідив матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94-98 КПК України, і дійшовши висновку про законність порушення справи, обґрунтування прийнятого рішення виклав в мотивувальній частині постанови, з яким колегія суддів погоджується.
Згідно з оскаржуваною постановою про порушення кримінальної справи, прокурором встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді директора Державного підприємства “Укрриба”, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах ВАТ “Станція Придніпровська”, 22 червня 2006 року уклав з даним товариством договір простого товариства, згідно з яким фактично передав останньому державне майно (гідротехнічні споруди тощо) в орендне користування зі щомісячною платою в сумі 4 000 грн., яка є заниженою. Згідно з даними бухгалтерського обліку ДП “Укрриба” та відповідно до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995 року, в результаті зазначених дій ОСОБА_1 під час користування ВАТ “Станція Придніпровська” вказаним державним майном протягом 22 червня 2006 року - 26 лютого 2010 року державі спричинено збитки на суму 601 576, 53 грн., що є тяжкими наслідками.
Як вбачається з матеріалів, на підставі яких порушено справу, приводом для її порушення стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.
Підставами стали дані, одержані до порушення справи, які містяться в Довідці перевірки законності укладення ДП “Укрриба” договору простого товариства із ТОВ “Станція Придніпровська”, складеної на підставі розрахунку збитків, заподіяних ДП “Укрриба” ВАТ “Станція Придніпровська” внаслідок заниження оплати за використання гідротехнічних споруд, довідки про залишкову вартість гідротехнічних споруд, які знаходяться у користування ВАТ “Станція Придніпровська”, на суму 4 338 998, 20 грн., договору простого товариства між ДП “Укрриба” та ВАТ “Станція Придніпровська” та Акту приймання-передачі державного нерухомого майна згідно з договором простого товариства.
З огляду на викладене, посилання скаржника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи колегія суддів вважає безпідставним.
Твердження апелянтів про те, що прокурором у постанові не вказано приводу для порушення справи не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з ч. 15 ст. 236-8 КПК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 04 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити, зокрема, чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи та чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину.
Отже, предметом перевірки суду при розгляді справи за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи є фактична наявність приводів і підстав для цього, які були у розпорядженні слідчого, і за даних умов відсутність посилання на привід у самій постанові про порушення справи не є підставою для її скасування.
Твердження апелянтів про відсутність в матеріалах перевірки доручення прокуратури м. Києва прокуратурі Шевченківського району м. Києва на проведення перевірки законності укладення договору зберігання гідротехнічних рибницьких ставків між ДП «Укрриба» та ТОВ «Станція «Придніпровська», – не ґрунтуються на вимогах закону та позбавлені підстав, оскільки підтвердженням законності проведення вказаної перевірки та отримання її результатів є запит Прокуратури Шевченківського району м. Києва від 03 березня 2010 року № 7420вх, адресований Голові державного комітету рибного господарства України, поданий відповідно до повноважень прокурора, визначених п. 3 ч. 1 Закону України «Про прокуратуру». При цьому долучення до матеріалів перевірки відповідного доручення прокуратури вищого рівня закон не вимагає.
Доводи апелянтів про те, що договір простого товариства не є договором оренди державного майна, про можливу підробку вказаного договору простого товариства, доводи на обґрунтування неможливості заподіяння діями ОСОБА_1 збитків за період з 22 червня 2006 року по 01 березня 2010 року, є безпідставними, оскільки вказані обставини та причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 під час перебування на вказаній посаді та наслідками для підприємства за весь зазначений період підлягає встановленню у ході досудового слідства.
У зв’язку з наведеним, постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року, якою скаргу ОСОБА_1 на постанову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 30 березня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом зловживання ним службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, залишено без задоволення – залишити без зміни , а апеляцію скаржника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 – без задоволення..
Судді:
__________________ __________________ __________________
Полтавцева Г.А. Мацелюх П.С. Лук’янець Л.Ф.