АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–3446/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 19, 23 - Корман О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Позивачі звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ними та відповідачем 02 червня 2006 року були укладені договори оренди земельних ділянок з орендною платою 543 грн. 98 коп. в рік, що складала 1,5 % від вартості паю на час укладення. Всупереч вимогам Указу Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», розпорядження Кабміну України «Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 270», розпорядження облдержадміністрації № 268 від 06 вересня 2008 року «Про підвищення орендної плати за землі сільськогосподарського призначення», умов пункту 13 договору оренди, відповідач, ігноруючи звернення позивачів, не підвищив орендну плату до 3 % від грошової оцінки відповідних земельних ділянок та не привів договір оренди у відповідність до законодавства. Просили суд винести рішення, яким розірвати договори земельних ділянок від 02 червня 2006 року, судові витрати віднести за рахунок відповідача.
В подальшому позивачами були надані доповнення до позовної заяви, в яких розширено підстави позовних вимог та самі позовні вимоги. Зокрема, в доповнення до своїх позовних вимог позивачі зазначили, що відповідач в порушення вимог п. 9 договору оренди протягом 3 років не переглядав оренду плату з урахуванням збільшення вартості земельної ділянки, оплату проводив частково сільськогосподарською продукцією по завищеним цінам та недоброякісною, а не грішми як передбачено п. 9 договору, в порушення п. 13 договору протягом трьох років орендна плата щорічно жодного разу не переглядалась, при укладенні договору оренди земельна ділянка по акту прийому-передачі. Орендодавцю не передавалась, земельні ділянки використовує з грубим порушенням сівозмін, що призводить до значного погіршення родючого шару, орендована відповідачем земля площею 761 га на даний час не оброблена, недоглянута та запущена, земельна ділянка не застрахована, що дає змогу відповідачу уникнути від матеріальної відповідальності за погіршення родючості грунту. Просять достроково розірвати договори оренди, укладені між позивачами та ТОВ «Айова», зобов’язати ТОВ «Айова» негайно повернути земельну ділянку, стягнути з відповідача всі судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТОВ «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2010 року і винести нове рішення, яким задоволити їхні позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що позивачі на підставі державних актів про право власності на землю є власниками земельних ділянок, що розташовані на території Рогівської сільської ради Уманського району.
2 червня 2006 року позивачі з відповідачем по справі уклали договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років для сільськогосподарського використання.
За умовами цього договору орендар зобов’язувався сплачувати орендодавцю плату в серпні, а остаточний розрахунок проводити до 31 грудня поточного року в розмірі 1,5 % від проіндексованої грошової оцінки, яка здійснюється в грошовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.
Пунктом 1 Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2007 року (в редакції Указу № 725 від 19 серпня 2008 року) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за орендну земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Тобто зазначена норма Указу, зміни до якого були прийняті після укладення сторонами договору, має рекомендаційний характер, а тому не може бути підставою для розірвання договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення.
Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов, передбачених ч.2 ст.14 Закону України «Про оренду землі», підписання договору оренди та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, зокрема і в частині розміру орендної плати (ст. 638 ЦК України, ст. ст. 16, 21 25 Закону України «Про оренду землі»).
Позивачі до відповідача з приводу зміни умов укладеного договору оренди не зверталися.
Взаємної згоди сторін на зміну умов договору між сторонами досягнуто не було.
З огляду на це посилання позивачів на невиконання відповідачем Указу Президента від 19 серпня 2008 року є безпідставним.
Згідно статті 23 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535 «Про плату за землю» грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12 травня 2000 року установлено, що грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року.
Державний комітет України по земельних ресурсах встановив коефіцієнт індексації станом на 1 січня 2006 року – 2,551, станом на 1 січня 2007 року – 2,551, станом на 1 січня 2008 року – 2,623.
З урахуванням вказаних коефіцієнтів індексації відповідач сплачував позивачці орендну плату.
Договором оренди передбачена грошова форма орендної плати, яку позивачі отримали в 2007 році. У 2008 році позивачі за згодою отримали орендну плату у натуральній формі.
Позовні вимоги про розірвання договору оренди в зв’язку з нераціональним використанням землі позивачами не доведені.
З огляду на це підстав для задоволення позову немає, а тому ухвалене у справі рішення суду є законним і обгрунтованим.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильну по суті і справедливу ухвалу.
Доводи апелянтів не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М. Трюхан