Справа № 2-2760/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
при секретарі: Ровенській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, третя особа АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, вказуючи на те, що 02 вересня 2009 року близько 15 год. 15 хв. біля будинку № 151 по проспекту Леніна у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ноndа Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, з одного боку, і автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та перебував під його керуванням, з іншого боку. Дана ДТП сталася з вини відповідача, який, рухаючись по проспекту Леніна у м. Запоріжжя, в районі будинку № 151 не дотримався безпечної дистанції між своїм автомобілем та автомобілем позивача, і скоїв зіткнення з належним позивачу транспортним засобом. Тим самим відповідач допустив порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок цієї ДТП автомобіль «Ноndа Civic» зазнав значних механічних ушкоджень у виді деформації переднього бамперу, радіатору, капоту, заднього бамперу, кришки багажника, задньої панелі, переднього лівого крила, перекосу правого колеса тощо. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2009 року відповідач за наведеними вище обставинами був визнаний винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. За звітом № 318 про визначення вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю колісного транспортного засобу від 01 лютого 2010 року, складеним експертом-автотоварознавцем Рожко О.І., матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Ноndа Civic», складає 58 964,60 грн. Вартість проведення самої автотоварознавчої експертизи склала 500,00 грн., що також підлягає стягненню з відповідача. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, завдану третім особам, була застрахована АТ «Українська пожежно-страхова компанія» (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4661730 від 14 травня 2009 року), позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 24 990,00 грн. У зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку невідшкодовану страховою компанією матеріальну шкоду у розмірі 33 974,60 грн.
Крім майнової шкоди, позивач зазначає, що йому заподіяна моральна (немайнова) шкода, оскільки в силу того, що внаслідок ДТП був пошкоджений його автомобіль, погіршився його майновий стан, позивач зазнав і зазнає душевних страждань з приводу порушення права власності. Даний автомобіль має для нього і його родини важливе значення, оскільки, здійснюючи правомочності власника, з його допомогою задовольняв соціальні й побутові потреби своєї родини.
Позивач просить стягнути з відповідача в рахунок завданої йому моральної шкоди суму в розмірі 5 000 грн., судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просять їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що цивільна правова відповідальність за шкоду завдану третім особам була застрахована АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та позивачу було виплачено страхове відшкодування, а звіт про визначення вартості матеріальної шкоди завданої позивачу від 01 лютого 2010 року № 318 на підставі, якого позивач просить проводити виплату не може бути підставою для визначення дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля.
В судове засідання представник третьої особи АТ «Українська пожежно-страхова компанія» не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, а також надав на вимогу суду матеріали страхової справи.
Зі згоди учасників процесу суд ухвалив продовжити розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.
Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставин і відповідних їм правовідносин.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі, особою яка її заподіяла, якщо не докаже, що шкода заподіяна не з його вини.
Вимоги глав 81 та 82 ЦК України свідчать про те, що умовами виникнення обов’язку по відшкодуванню шкоди настає при наявності: виникнення шкоди, протиправних дій або бездіяльності, якими утворена загроза заподіяння шкоди, причинний зв'язок та вина особи, яка створила умови заподіяння шкоди.
Судом встановлено, що 02 вересня 2009 року водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху України, скоїв зіткнення з автомобілем «Ноndа Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2009 року ОСОБА_2 за наведеними вище обставинами був визнаний винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Згідно з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у ДТП доведена, тому доказуванню підлягає лише розмір шкоди.
Між ОСОБА_2 та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, за яким застраховано автомобіль «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується полісом № ВС/4661730 від 13 травня 2009 року. Згідно вказано полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 25 500 грн., франшиза 510 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), який набрав чинності з 1 січня 2005 року, страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Статтею 9 Закону встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.
Згідно з калькуляцією № 76 від 23 жовтня 2009 року, складеною аварійним комісаром Шевчук О.В., в програмному комплексі «Audatex», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки/моделі «Ноndа Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 33 160 грн. 70 коп.
На підставі полісу № ВС/4661730 від 13 травня 2009 року АТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до зазначеної калькуляції, складеною аварійним комісаром позивачу ОСОБА_2 була проведена страхова виплата в розмірі 24 990 грн.
За змістом статті 25 Закону України "Про страхування", виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком; визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків займаються аварійні комісари.
Судом встановлено, що аварійним комісаром Шевчук О.В. було складено калькуляцію, в якій зазначено обставини й причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 року № 8 "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів", що стало підставою для виплати позивачеві страхового відшкодування саме в такому розмірі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата (відшкодування) за договором майнового страхування не може перевищувати розміру реальних збитків та здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється в межах вартості майна на момент укладення договору.
Як встановлено в судовому засіданні сума матеріальної шкоди, яка завдана автомобілю позивача в наслідок ДТП, визначена в зазначеній калькуляції позивачем не оспорювалась та на підставі вказаної калькуляції страховою компанією проведено страхове відшкодування, яке отримано позивачем.
ОСОБА_2, як власник автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахував свою відповідальність за шкоду заподіяну майну третіх осіб на суму 25500 грн. (франшиза 510 грн.), таким чином максимальна сума страхового відшкодування складає 24990 грн.
Згідно ст. 1194 ЦК України , в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди й страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди й страховою виплатою у розмірі 8170 грн. 70 коп., тому вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Посилання позивача на рахунки № 47 та 48 від 01 жовтня 2009 року, як на підставу визначення вартості відновлювального ремонту не приймається судом до уваги, оскільки зазначені документи підтверджують лише те, що ОСОБА_1 мала намір купити певну кількість майна у ПП ОСОБА_4 за договірною ціною визначеною постачальником та одержувачем, останні не підтверджують матеріального збитку від ДТП.
Посилання позивача на звіт № 318 про визначення вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю колісного транспортного засобу від 01 лютого 2010 року, складений експертом автотоварознавцем Рожко О.І. через чотири місці після настання ДТП, як на підставу визначення вартості відновлювального ремонту не приймається судом до уваги, оскільки на момент виплати страхового відшкодування вже була встановлена сума шкоди спричинена автомобілю позивача у розмірі 33160 грн. 70 коп., вказана сума не оспорювалася позивачем, та зазначений звіт проведено вже після відновлювального ремонту автомобіля позивача.
Страхова виплата проведена на підставі зазначеної вище калькуляції, а тому підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром вартості відновлювального ремонту і страховим відшкодуванням на підставі звіту № 318 від 01 лютого 2010 року суд не вбачає.
Крім того, вимога позивача щодо відшкодування йому витрат понесених ним у зв’язку з складанням звіту № 318 від 01 лютого 2010 року у розмірі 500 грн. не підлягає задоволенню, оскільки зазначений звіт не приймався до уваги при визначенні розміру завданих позивачу збитків, та був проведений останнім з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому за змістом даної статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна.
Факт ушкодження майна безперечно спричиняє моральну шкоду. Необхідність вирішення питання щодо ремонту ушкодженого майна безумовно потребує витрат часу, у зв’язку цією подією у нього порушився звичайний уклад життя, необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 із змінами від 25.05.2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду. Одночасно суди повинні з’ясовувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх з тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
Крім того, на підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути оплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судовий збір у розмірі 92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 599, 988, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 30, 62, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок ДТП суму в розмірі 8170 грн. 70 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути суму у розмірі 9382 грн. 70 коп.
В іншій частині позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі, витрат по оплаті звіту – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Ю.В. Геєць